Релігійна організація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Релігійна організація — релігієзнавче[1] та юридичне[2][3] поняття. В християнстві (відповідно німецьких соціологів М. Вебера і Е. Трельча) це церква, деномінація, секта (включно з демонічними сектами кримінального, деструктивного та тоталітарного характеру)[1][4]; загально — діляться релігійні організації на

Окремими типами релігійних організацій є:

Видами релігійних організацій[1] є:

Типологія релігійних організацій залежить від історичних умов виникнення конфесій, соціальних умов існування громад, впливу національних традицій, усталення норм релігійного права[8], юридично зареєстрованого статуту в державі, монаших конституцій, апостольських правил, постанов Вселенських соборів (конференцій) тощо[1].

Структура[ред.ред. код]

Будь-яка оформлена релігійна організація має «управлінський орган» і «виконавчий орган»; чітку структуру, цілісність чого забезпечується віровченням[1]. Між цими підсистемами існують нормативно оформлені, ієрархічно витримані відносини, що дозволяють керувати релігійною діяльністю та упорядковувати її проведення.

У кожній релігійній системі виникають організації, які виконують ряд функцій:

  •  — вироблення систематизованого віровчення;
  •  — розробку систем його ідеологічного захисту;
  •  — керівництво і здійснення культової діяльності;
  •  — контроль за діяльністю (і мисленням) членів, вживання санкцій за невиконання релігійних норм;
  •  — підтримку зв'язків зі світськими організаціями, державним апаратом.

Релігійні організації в Україні[ред.ред. код]

Утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють керівних осіб згідно із своїми релігійними статутами (положеннями) та відповідно світського «Закону України про свободу совісті та релігійні організації»[9].

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, їх управління і центри (з головами конфесій), монастирі, релігійні братства та ордени (чини), місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання можуть представлятися своїми центрами (управліннями) як в Україні так і поза Україною.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 224. — ISBN 966-529-005-3
  2. Большая юридическая энциклопедия (том 69), «Религиозное объединение (организация)», изд. «Директ-Медиа», 2006 г. ISBN 5-94865-116-9 (рос.)
  3. Тихомиров Л. В., Тихомиров М. Ю. // «Юридическая энциклопедия» (юридическая энциклопедияСправочная литература), / под ред. канд. юрид. наук Тихомирова М. Ю. — г. Москва: изд. Тихомирова М. Ю., 1997 г. — С. 389. — ISBN 5-89194-004-3 (рос.)
  4. Релігійні організації
  5. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 274. — ISBN 966-529-005-3
  6. Бібліотека українських підручників (pidruchniki.website)
  7. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 275. — ISBN 966-529-005-3
  8. Бачинин В. А. // «Энциклопедия философии и социологии права» (серия «Юридические словари»), / отв. ред. Мацнев Н. И. (ассоциация Юридический центр) — м. Санкт-Петербург: изд. Р. Асланова «Юридический центр Пресс», С. 709–710. — ISBN 5-94201-468-X (рос.)
  9. «ЗАКОН УКРАЇНИ Про свободу совісті та релігійні організації» — офіційний веб-портал Верховної Ради України

Джерела[ред.ред. код]

  • Кислюк К. В. «Релігієзнавство»: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — м. Київ: На-род. укр. академія, 2007 р. — С. 425–464.
  • Лубський В. І. «Релігієзнавство»: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — м. Київ: Академвидав, 2002 р. — С. 367–381.
  • Черній А. М. «Релігієзнавство»: [посібник] / А. М. Черній. — м. Київ: Академвидав, 2003 р. — С. 212–235.
  • Білецький В. В. «Релігієзнавство»: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — м. Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012 р. — 220 с.
  • Докаш В. І. «Загальне релігієзнавство»: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — м. Чернівці: Книги — ХХІ, 2005 р.
  • Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — ISBN 966-529-005-3

Посилання[ред.ред. код]


Релігійні організації Це незавершена стаття про релігійну організацію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.