Маріам Сулакіотіс
| Маріам Сулакіотіс | |
|---|---|
.png) | |
| Кличка | Матір Распутіна |
| Дата народження: | 1883 |
| Місце народження: | Грецьке королівство |
| Громадянство: | Грецьке королівство |
| Дата смерті: | 23 листопада 1954 |
| Місце смерті: | Муніципалітет Афіни, Аттика, Греція |
| Робота: | черниця |
| Злочини | |
| Злочини: |
27 прямих вбивств (імовірно) 117—150+ вбивств з необережності (імовірно) шахрайство шантаж |
| Період вчинення: | 1939—1951 |
| Покарання: | довічне позбавлення волі |
| Статус: | мертва |
Ігуменя Маріам Сулакіотіс[1][2][3][4] (грец. Μαριάμ Σουλακιώτη), за іншими даними Маріам Сулакіоту (грец. Μαριάμ Σουλακιώτου); приблизно 1883 — 23 листопада 1954; також відома у пресі як «Матір Распутіна»[2] (грец. Η γυναίκα Ρασπούτιν) — грецька серійна вбивця, а також настоятелька монастиря Панагія Певковунойатрісса Грецької православної старостильної церкви. Звинувачувалась грецькою владою у масових вбивствах і тортурах в стінах монастиря, а також шахрайствах, підробці документів та шантажі. 1952 року її було засуджено до довічного позбавлення волі. Померла у в'язниці «Авероф» у 1954 році.
Монастир, де служила Маріам, діє досі. Сьогодні більшість черниць цього монастиря вважають що ігуменя була невинною і шанують її як святу.
Релігійна діяльність[ред. | ред. код]
Точна дата та місце народження Сулакіотіс невідомі. Вона була послідовницею старокалендарної церкви і разом з ієромонахом Матфієм (Карпафакісом) заснувала монастир Панагія Певковунойатрісса біля міста Кератеа. Офіційне грецьке православ'я розглядає дану структуру як таку, що перебуває у схизмі. Після смерті архієпископа Матфія новим настоятелем монастиря стала Сулакіотіс.
Кримінальна діяльність[ред. | ред. код]
Імовірний типовий спосіб вчинення злочинів полягав у тому, що Сулакіотіс спонукала самотніх і заможних жінок приєднуватись до її монастиря, де їх піддавали тортурам, доки вони не перепишуть усе своє майно на користь монастиря. Як тільки гроші та майно опинялись у власності Сулакіотіс, більшість жертводателів вбивали. За повідомленням агентства «Рейтер», на момент арешту черниця мала у своїй власності понад трьохсот об'єктів нерухомості по всій Греції, а також «золота і коштовностей на тисячі фунтів».
Сулакіотіс також вимагала суворого аскетичного життя у своєму монастирі, що призвело до смерті понад 150 дітей від туберкульозу, а до порушників застосовувала фізичні покарання. Жертви звинувачували її в тортурах, морінні голодом, несправедливому саджанні в камеру і побитті. Сама Сулакіотіс до самої смерті заперечувала усі звинувачення, називаючи їх «сатанинськими вигадками».
5 грудня 1950 року Сулакіотіс було заарештовано грецькою поліцією. Після трьох судових процесів її було засуджено до довічного позбавлення волі. 23 листопада 1954 року вона померла у в'язниці і була похована на території свого монастиря поруч із своїм попередником Матфієм. Секта Сулакіотіс була оголошена поза законом і продовжувала діяти підпільно до прийняття Греції в ЕС. Станом на сьогодні монастир Панагія Певковунойатрісса продовжує діяти, а більшість його служниць вважають Сулакіотіс невинною і шанують як святу мученицю.
Число жертв черниці сьогодні теж викликає багато суперечок: частіше за всього наводять число 27 умисних вбивств і 150 з необережності на основі медичних свідоцтв, представлених під час суду.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Newton, Michael. The Encyclopedia of Serial Killers (англ.). Infobase Publishing. с. 412. ISBN 9780816069873. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 серпня 2023.
- ↑ а б Embezzled Nuns' Dowries, Amassed Fortune. Morning Bulletin, Rockhampton Queensland. 25 листопада 1954. с. 10. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Greek Cloister is 'Vile Den' of Terror. Tucson Daily Citizen (англ.). Associated Press. 23 August 1952. с. 6. Процитовано 30 March 2022 — через Newspapers.com.
- ↑ To kolastírio tis Monís Keratéas kai i aimostagís igouméni Το κολαστήριο της Μονής Κερατέας και η αιμοσταγής ηγουμένη [The hellscape of the Monastery of Keratea and its murderous abbess]. Newsbeast (гр.). 5 February 2017. Процитовано 27 April 2019.
