Маріо Паготто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріо Паготто
Особисті дані
Народження 14 грудня 1911(1911-12-14)
  Фонтанафредда, Італія
Смерть серпень 1992 (80 років)
  Болонья
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Італія «Порденоне»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1933–1936 Італія «Порденоне» ? (?)
1936–1943 Італія «Болонья» 184 (0)
1945–1946 Італія «Болонья» 23 (0)
1946–1948 Італія «Болонья» 5 (0)
1948–1949 Італія «Віньйолезе» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1940 Італія Італія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1956–1957 Італія «Сансеполькро»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Маріо Паготто (італ. Mario Pagotto, 14 грудня 1911, Фонтанафреддасерпень 1992, Болонья) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Болонья», а також національну збірну Італії.

Триразовий чемпіон Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 14 грудня 1911 року в місті Фонтанафредда. Вихованець футбольної школи клубу «Порденоне». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1933 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Болонья», до складу якого приєднався 1936 року. Виступав у болонській команді з перервами до 1948 року. Перерва була пов'язана з подіями Другої світової війни, під час якої Паготто потрапив у полон, після якого уже не грав на попередньому рівні.

З командою тричі виборював титул чемпіона Італії. Став переможцем представницького виставкового турніру у Парижі 1937 року. 1939 році виступав Кубку Мітропи, де «Болонья» вилетіла в півфіналі. В 1946 році виграв з командою Кубок Верхньої Італії[1]. У фіналі «Болонья» двічі переграла клуб «Новара» (2:1, 4:1)[2]. Протягом багатьох сезонів його партнером по лінії захисту клубу був Секондо Річчі.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Віньйолезе», за яку виступав протягом 1948—1949 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1940 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Зіграв у товариському матчі проти збірної Румунії (2:1). В цьому матчі наставник італійців Вітторіо Поццо випробував пару захисників «Болоньї» Паготто-Річчі[3]. Поєдинок залишився для обох оборонців єдиним у національній команді.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу «Сансеполькро». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом.

Помер у серпні 1992 року на 81-му році життя у місті Болонья.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
14/04/1940 Рим Італія Італія 2 – 1 Румунія Румунія товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Статистика виступів у кубку Мітропи[ред. | ред. код]

Розіграш Стадія Дата та місце
проведення
Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи та
інші дії
1 1939 1/4 18.06.1939, Бухарест Румунія Венус (Бухарест) 1:0 Італія Болонья
2 1939 1/4 25.06.1939, Болонья Італія Болонья 5:0 Румунія Венус (Бухарест)
3 1939 1/2 9.07.1939, Болонья Італія Болонья 3:1 [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] Угорщина Ференцварош
4 1939 1/2 16.07.1939, Будапешт Угорщина Ференцварош 4:1 [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] Італія Болонья
Всього у кубку Мітропи 4 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Болонья»: 1936-1937, 1938-1939, 1940-1941
«Болонья»: 1937
  • Володар кубка Верхньої Італії (1):
«Болонья»: 1946

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Coppa Alta Italia — втішний турнір для команд з Північної Італії, які не потрапили у фінальний турнір чемпіонату Італії 1945–46
  2. Всі офіційні матчі «Болоньї» В сезоні 1945/46. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 12 грудня 2020.
  3. Протокол матчу. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]