Новара (футбольний клуб)
Повна назва | Novara Calcio SpA | |||
Прізвисько | Biancoazzurri (італ. «біло-блакитні») | |||
Коротка назва | «Новара» | |||
Засновано | 1908 | |||
Населений пункт | Новара, Італія | |||
Стадіон | Стадіо Сільвіо Піола | |||
Вміщує | 10,106 глядачів | |||
Президент | ![]() | |||
Головний тренер | ![]() | |||
Ліга | Серія C | |||
2017/18 | ![]() | |||
|
«Новара» (італ. Novara Calcio) — італійський футбольний клуб з однойменного міста, розтошовоного в регіоні П'ємонт. За результатами сезону 2010/11 Серії В вперше з 1956 року потрапила у елітний дивізіон.
Історія[ред. | ред. код]
Ранній період[ред. | ред. код]
«Football Association Studenti Novara» була заснована студентами ліцею імені Карло Альберто 22 грудня 1908 за підтримки представників спортивного товариства Волунтас. Через три роки затія вийшла на принципово новий рівень — було вирішено об'єднати під одним крилом найкращих гравців з чотирьох команд, які були на той момент в місті, і створити «Foot Ball Club Novara», який і дебютував у національній першості. Ще одне злиття відбулося в 1920 році — цього разу до «Новари» приєднався «Unione Sportiva Novarese», в результаті чого була створена команда «Foot Ball Association Novara», чиї футболісти одяглися в блакитні кольори — на згадку про Волунтас, який зіграв чималу роль у становленні клубу.
Після першої світової війни «Новара» почала демонструвати досить непогані результати — дійшла до півфіналу міжрегіонального турніру Північної Італії, а в 1921 році взагалі поділила перший рядок місцевого чемпіонату з «Торіно». Футбол в П'ємонті в ті роки був на підйомі, і в пресі почали говорити про, так званий «п'ємонтський чотирикутник» (італ. quadrilatero piemontese) — «Новара», «Про Верчеллі» (чемпіон Італії сезонів і 1920/21 1921/22), «Алессандрія» і «Казале». Наступний успіх прийшов у 1929 році — Новара домоглася права виступати в Серії В і провела там шість сезонів поспіль, змінивши назву на італійський лад — «Associazione Calcio Novara».
За підсумками сезону 1935/36 «Новара» опинилася в еліті на наступний сезон, відразу вилетіла, але через рік знову героїчно повернулася, обігравши у плей-офф «Торіно». У Серії А «Новара» цього разу протрималися до 1941 року, а в 1939 році навіть дісталася до фіналу Кубка Італії, в якому поступилися міланському «Амброзіане» з рахунком 1:2.
Повоєнна історія[ред. | ред. код]
Вдалий період в історії північної команди тривав і після другої світової війни — з 1948 по 1954 рік «Новара» знову виступала в еліті і в сезоні 1951/52 домоглася свого найкращого результату за весь період існування, ставши восьмою. Героєм того першості став великий Сільвіо Піола, який у свої 38 років відзначився 18-ма забитими голами.
1960-ті роки ознаменувалися занепадом клубу, який перебував між Серіями В і С, а в кінці 1970-х Новара за два роки опустилася на два дивізіони і опинилася спочатку в Серії С1, а потім і в Серії С2. Там п'ємонті провели дев'ять років поспіль, а в 1990 році дивом врятувалися від вильоту в Міжрегіональний чемпіонат — зайнявши 16 місце, яке мало понизити їх у класі, клуб залишився, так як збанкрутували сусіди з «Про Верчеллі», попри те, що зайняли високе 3 місце. Протягом десяти наступних сезонів «Новара» постійно була близька до вильоту, який, швидше за все, означав би для клубу банкрутство, але все ж втримувалась в четвертому за рангом дивізіоні Італії. Лише у сезоні 2002/03 клубу вдалося зайняти друге місце і піднятись до Серії С1.
Новітній період[ред. | ред. код]
Найважливішим моментом в історії «Новари» стало придбання клубу родиною Де Сальво, члени якої володіли мережею поліклінік по всій півночі Італії і вирішили вкласти гроші у футбол. «Новара» тоді була твердим середняком Серії С1 і Де Сальво з ходу взялися за справу. Недалеко від центру міста був побудований новий тренувальний комплекс з новітніми технологіями, а посаду спортивного директора клубу зайняв Паскуале Сенсібіле — колишній глава відділу скаутів «Палермо». У 2009 році посаду тренера зайняв Аттіліо Тессер.
Сезон 2009/10 для тіфозі «Новари» став справжньою казкою — команда з першого туру очолила турнірну таблицю і протрималася на першому місці до завершення чемпіонату, завоювавши путівку в Серію В, крім того добре зігравши у Кубку Італії — «Новара» вибила з боротьби не тільки «Пешину» і «Модену», але і двох представників еліти — «Парму» і «Сієну». У 1/8 фіналу на Сан-Сіро команда грала з «Міланом» і, незважаючи на підтримку своїх уболівальників, яких на трибунах було в чотири рази більше, ніж россо-нері, поступилася 1:2. Господарів вивів вперед Філіппо Індзагі, на початку другого тайму Пабло Андрес Гонсалес зрівняв рахунок, але за десять хвилин до фінального свистка Матьє Фламіні дальнім ударом встановив остаточний рахунок, вибивши «Новари» з боротьби за титул.
В наступному році впродовж майже всього першого кола чемпіонату 2009/10 сенсаційний новачок Серії В лідирував в таблиці. Лише після Нового року команда серйозно здала, що вилилося в шестиматчеву і семиматчеву безвиграшні серії, через що випередити «Новару» за підсумками сезону вдалося «Аталанті» і «Сієні», які напряму кваліфікувалися у Серію А на наступний сезон. П'ємонтцям же довелося виборювати путівку в еліту через матчі плей-офф. Спочатку у півфіналі, завдяки голу Марко Рігоні в компенсований час матчу-відповіді з «Реджиною», клуб зумів звести обидва матчі у нічию (0-0 та 2-2), завдяки чому пройшов далі, так як у турнірній таблиці займав більш високе 3 місце[1]. У вирішальній дуелі з «Падовою», «Новара» за сумою двох поєдинків перемогла з комфортним рахунком 2:0 і 12 червня 2011 року, вперше з сезону 1955/56 повернулася до еліти[2].
Сезони[ред. | ред. код]
Сезони клубу «Новара» | |
---|---|
|
|
Склад[ред. | ред. код]
|
|
Відомі гравці[ред. | ред. код]
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон Серії B: 1927, 1938, 1948
- Чемпіон Серії С: 1965, 1970
- Чемпіон Серії С2: 1996
- Володар суперкубка Lega Pro Prima Divisione
- Фіналіст кубка Італії: 1939
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Серия Б. Падова и Новара сразятся за место в элите
- ↑ Новара выходит в Серию А
- ↑ La Rosa (Italian). Novara Calcio. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 16 червня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна вебсторінка (італ.)
|