Марія Хімич
| Марія Хімич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
18 серпня 1985 (38 років) Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Місце проживання |
Тетерівка Ред-Дір | |||
| Діяльність | письменниця, поетка, журналістка | |||
| Alma mater | Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка (2007) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України і Національна спілка журналістів України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Марія Хімич (18 серпня 1985, Бердичів, Житомирська область) — українська письменниця, поетеса та журналістка, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України.
Із життєпису[ред. | ред. код]
Проживала у с. Тетерівка. У 2007 році закінчила філологічний факультет Житомирського державного університету ім. Івана Франка, за рік там же — магістратуру. Працювала журналістом обласної газети Житомирщина.
Друкувалася в альманасі «Оксія», журналах «Люблю+Слово», «Світло спілкування», «Березіль», «Дніпро», «Кур'єр Кривбасу», газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета». У вересні 2014 року очолила Житомирську обласну літературно-мистецьку студію ім. Михайла Клименка. Співорганізатор та учасниця літературних заходів та конкурсів у Житомирі[1].
3 квітня 2015 року емігрувала до Канади, проживає з чоловіком та донькою у місті Ред-Дір[2].
Творчість[ред. | ред. код]
- Збірка віршів та прози «Півні-Ч» (2012);
- Збірка поезій «Білі шкарпеточки» (видавництво «Смолоскип», 2014)[1];
- Роман «Байстрючка» (2016)[3].
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
- Перше місце на фестивалі-конкурсі молодих поетів Житомирщини пам'яті Юрка Ґудзя «Клекотень осені-2012».
- Переможниця міського фестивалю художнього читання «Поезія житомирських авторів» (2012).
- Премія ім. Василя Юхимовича у номінації «Проза» (м. Коростень) та переможниця обласного щорічного конкурсу «Краща книга року» в номінації «Кращий літературний дебют» (м. Житомир) за збірку віршів та прози «Півні-Ч» (2012).
- Лавреатка літературних конкурсів «Майстерня чудес-2012» та «Майстерня чудес-2013» літературного об'єднання Кобзар[1].
- Друга премія у номінації «Поезія», третя премія у номінації «Проза» літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2013)[4].
- Лавреатка Міжнародної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара у номінації «Велика проза» (2013).
- Лавреатка «Корнейчуковської премії» та літературного конкурсу імені Платона Кускова (2013)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Інфотека - письменники. Хімич Марія. Буквоїд. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Трохимчук О. «Байстрючка» – дуже особистий твір, який мені болить, як відкрита рана, – житомирська письменниця Марія Хімич. Вголос.ZT. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Трофименко Т. Що замість жіночого роману?. Новинарня. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ «Смолоскип» назвав лауреатів 2013 року. УНІАН. Процитовано 29 січня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Свою першу книгу я видала за власні кошти та при допомозі друзів», — письменниця Марія Хімич.
- «Художня література, як і їжа, має бути різноманітною».
- «Найбільше вразила „рецензія“ на „Байстрючку“ від моєї мами».
