Мацко Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Олександрівна Мацко
Народилася 21 травня 1978(1978-05-21) (45 років)
м. Тернопіль, нині Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність письменниця, видавець, художниця, бібліотекар
Сфера роботи літературна діяльністьd[1], ілюструванняd[1] і дитяча література[1]
Alma mater Українська академія друкарства
Мова творів українська
Роки активності від 2002 — донині
Жанр казка, новела
Членство Національна спілка письменників України

CMNS: Мацко Ірина Олександрівна у Вікісховищі

Іри́на Олекса́ндрівна Мацко́ (нар. 21 травня 1978, м. Тернопіль) — українська дитяча письменниця, казкарка, член НСПУ (з 6 березня 2018), громадський діяч, видавець, голова ГО «Творчий простір ОРЕЛІ», керівник креативної студії «ІРИска».

Життєпис[ред. | ред. код]

Дідусь та бабуся по маминій лінії — переселенці з села Висова, Польща, Лемківщина. Навчалася у школі в с. Великий Ходачків Козівського району. Від 1995 року проживає в Тернополі.

  • 2000 — закінчила Тернопільську академію народного господарства (нині - Західноукраїнський національний університет, спеціальність — економіст);
  • 2002 - 2008 — ілюстратор, дизайнер-верстальник, художній редактор Тернопільського видавництва «Лібра Терра».
  • 2007 — закінчила Українську академію друкарства (2007, спеціальність — графіка, ФПК); навчалася на курсах «Комп'ютерної графіки та дизайну» Тернопільського технічного університету імені Пулюя. Від 2007 — початок роботи приватним підприємцем-видавцем, видавництво «ІрМа».
  • 2009 - 2010 — головний редактор газети «Історія кохання», журналів «Дошкільнятко», «Вовк та Заєць», «В'язання» Тернопільського відділення київського видавництва «Нова дитяча література».
  • серпень 2011 - 2015 — бібліотекар Центральної дитячої бібліотеки м. Тернополя.
  • 2011 — провела й організувала перший у Тернополі дитячий літературний фестиваль «Дивокрай».
  • 2012 — директорка фестивалю у рамках міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» від ЦДЛДЮ.
  • з 2014 — член ВТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка.
  • з жовтня 2015 — засновниця та керівниця креативної студії «ІРИска» — дитяча кімната творчого розвитку дітей і дорослих, заняття, майстер-класи, курси.
  • 2018 — диплом казкознавця. Пише терапевтичні та повчальні історії. Член НСПУ з 6 березня 2018 року. Експерт УКФ з 2018 року у напрямку література та видавнича справа[2]. Автор та координатор літературно-мистецького конкурсу для дітей «ТЕРНОслов» заснованого у 2018 році.

Голова Тернопільської філії Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.

Член головного журі 4-го та 5-го телефестивалю «Відкрий Україну!» м. Київ[3].

Координаторка у Тернополі всеукраїнських проектів «Додай читання!» та «Тату, почитай!», «Книжковий марафон 42» від Євгенії Пірог.

Авторка та координаторка благодійного проекту для незрячих та слабозорих дітей «Історії тих, хто бачить серцем»[4][5].

Творчість[ред. | ред. код]

Презентація книжки Ірини Мацко «Шпинат для мізків» у «Книгарні „Є“» в Тернополі (17.09.2015)
Учасники презентації книжки Ірини Мацко «Шпинат для мізків»

Пише дитячі казки, оповідання та новели й есе для дорослих; ілюструє, укладає хрестоматії і розвиваючі зошити для дошкільнят.

Літературні твори опубліковані в журналах «Літературний Тернопіль», «Найкращі жіночі історії», «Життя», «Ангелятко».

Твори звучали на першому каналі Національного радіо в передачі «Вечірня колисанка».

Авторка книги-велетеня «Казки із Дивокраю», яку створювали в Центральній дитячій бібліотеці м. Тернополя — у розвороті вона має 1,8 метра на метр. Книга занесена в «Книгу рекордів України».[6]

Редагує газети «Історія кохання» і «Попелюшка».[7]

Книги для дітей[ред. | ред. код]

  • «Цифри та лічба», «Букви», «Копієчка» (2007), «Фіґури, простір, розмір» (2008).[8]
  • Збірка авторів прозових творів «Зернятка мудрості» (2012, «Підручники і посібники»).
  • Серія книг для дітей «Читаємо з дитиною»: «Тік-Так», «Голочка та Подушечка», «Медовий Сухарик» (2015, "Підручники і посібники).
  • Серії «Книжка-листівка»: «Загублена писанка», «Мамине серденько», «Різдво біля ялиночки» (2015, «Підручники і посібники»).
  • Збірка казок «Чарівна дудочка» (2015, «Белкар»).

Збірки новел і замальовок[ред. | ред. код]

  • «Шпинат для мізків»
  • «Мигдаль для серця»
  • «Імбир для душі»

Альбоми[ред. | ред. код]

  • «Книга мого роду» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Рости, моє деревце, з міцного коріння» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Наше малятко» (2015, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Ksiega moiego rody» (2015, «NIKO»)
  • «Дівочий секретник» (2018, «Підручники і посібники»).

Окремі твори[ред. | ред. код]

  • «Козацький скарб» (п'єса, у співавторстві з Богданом Мельничуком)
  • Повість «Перехідний вік… моєї мами» (2016, «Академія»).
  • Повість «Козацький скарб» у співавторстві з Богданом Мельничуком (2018, «Видавництво Марка Мельника»)
  • Повість «Кава по-дорослому» (2018, «Академія»).
  • Збірка легенд «Містика Тернового поля» (2018, «Мандрівець»)
  • Збірка казок «Казки омріяного краю» (2018, «Мандрівець»)

Окремі твори[ред. | ред. код]

  • «Родинний рушник» (пісня)
  • «Як вигнали лемків» (пісня)

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Призер конкурсу творів для дітей «Мистецької Сторінки» та часопису «Захід-Схід» (казка «Пригоди дубового листочка»).
  • Фіналістка 1-го всеукраїнського конкурсу малої прози «Сила малого» (2008, твір увійшов у 100 найкращих творів).
  • Призер конкурсу «Рукомесло 2009» у розділі дитячої прози за твір «Медовий сухарик» (2 місце).
  • Призер конкурсу «Великоднє сяйво» у 2012 році від журналу «Крилаті» за казку «Загублена писанка».
  • Лауреат конкурсу «Жінка року 2013» від газети «20 хвилин» (Тернопіль).
  • Переможець конкурсу ім. Леся Мартовича у 2014 році за твір «Вогняна квітка».
  • Призер конкурсу патріотичної прози «Мрії збуваються!» у 2015 році за твір «Золотий тризубець» (1 місце).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Експерти: Літератури та видавничої справи. ucf.in.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 30 листопада 2019 року.
  3. Ірина Мацко. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019 року.
  4. Вперше казку, яку написали та озвучили слабозорі тернопільські діти, надрукують шрифтом Брайля. uanews.org.ua. Процитовано 4 грудня 2019 року.
  5. Історії для тих, хто бачить серцем. ukurier.gov.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019 року.
  6. У Тернополі встановили рекорд України — найбільша рукописна книга (фото)[недоступне посилання з липня 2019] // Погляд. — 2012. — 28 вересня.
  7. Ірина Мацко - ВСІ КНИГИ, біографія автора, рецензії купити і завантажити в інтернет-магазині Yakaboo.ua. www.yakaboo.ua. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 12 березня 2020.
  8. Мацко Ірина Олександрівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
 Ірина Мацко. «Шпинат для мізків» на YouTube (презентація) // Відеоканал Юрія Дігая. — 2015. — 17 вересня.
Ірина Шуптарська.  Арт-терія 175. Ірина Мацко на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 10 грудня.
 Ірина Мацко на YouTube // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 5 квітня.