Майсенська порцеляна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна будівля майсенської мануфактури

Майсенська порцеля́на (нім. Meißner Porzellan) — перша в Європі мануфактура з вироблення європейської порцеляни за німецькими рецептами суміші і німецькою технологією.

Історія[ред.ред. код]

Як відомо, секрет китайської порцеляни в Європі отримали не запозиченням, а власним відкриттям. Зробили це в Саксонії, де був достатній досвід в гірничій справі і потрібні поклади сировини. Була організована спеціальна лабораторія, де талановитому авантюристу і фальшивомонетчику Беттгеру створили умови для відповідної роботи.

Кожен з експериментів Беттгера фіксувався в протоколах. Адже він працював з помічниками, вартовими і шпигунами водночас. В записах за січень 1709 року є відомість про перший вдалий експеримент і рецепт суміші. В березні того ж року з'явився запис про отримання якісної білої порцеляни з тонкою глазур'ю і всім необхідним для розписів. Так авантюрному Беттгеру і його помічникам вдалося перевідкрити секрет майстрів Китаю.

Наказ про створення мануфактури[ред.ред. код]

Замок і готичний собор в Майсені

Курфюрст Саксонії швидко підписав наказ про створення порцелянової мануфактури в січні 1710 року. А влітку 1710 року вона вже запрацювала в міцному замку Майсен . Секрет зберігали, а замість перетвореного алхімічного золота в казну курфюрста потекли реальні гроші бо порцеляну цінували як золото. Беттгер виконав завдання, але не отримав а ні волі, а ні добробуту. Його здібності використали заради збагачення курфюрста.

Стреси, ув'язнення в Майсені, робота з отруйними речовинами не сприяли здоров'ю Беттгера. У віці 38 років він помер. і його дух досі лякає відвідувачів Майсону.

Відсутність конкурентів[ред.ред. код]

Тавро Майсенської мануфактури — 2 схрещені мечі.

Майсенська порцелянова мануфактура деякий час не мала значних конкурентів. Досить близько до позицій саксонських винахідників стояли лише науковці у Відні. Саме звідти саксонці запросили до Майсена хіміка і технолога з виготовлення фарб на ім'я Йоганн Грегоріус Херольд. Саме Херольд віднайшов декілька вогнетривких фарб різних кольорів. Це сприяло появі індивідуальних кольорових гам майсенської порцеляни, а згодом і неповторних малюнків. Торгівельною маркою мануфактури стали два схрещені мечі. Їх можна бачити і на сучасній будівлі мануфактури.

Другою в Європі за терміном виникнення була якраз Віденська мануфактура Аугартен.

Порцеляна і стилі 18 століття[ред.ред. код]

Винахід европейської порцеляни збігся з поширенням в Європі і Саксонії стилю рококо. Ще більші, ніж впливи стилістики рококо, порцеляна Майсена мала від захоплення стилістикою шинуазрі. Саксонський курфюрст був палким прихильником порцеляни Китаю, збирав її, і його мануфактура пройшла етап імітації китайських зразків і копіювання її форм. Вироби тієї доби навіть називали — Майсен Чіна (Майсенська китайщина). Було поверхневе захоплення і Туреччиною — з'явились кофейники з так званою турецькою кришкою. Але малюнки мали не архітектурний, а рослинний характер. Рясні деталі і перебільшення у їх використанні не завжди гарно позначалося на зовнішньому вигляді порцеляни Майсена. Але стилістика рококо стала переважати і стала одною з характерних рис порцеляни Майсена надовго.

В місті Дрезден існує Музей порцеляни.

Майсенська порцеляна і Російська імперія[ред.ред. код]

Висока якість і яскраві фарби майсенської порцеляни створили їй світову славу. За переказами, біля 40 відсотків продукції Майсенської мануфактури купували вельможі Російської імперії. Аби вдовольнити попит, в великих містах Російської імперії були облаштовані постійні склади з саксонською порцеляною. Торгували нею і в містах тодішньої України — Києві, Полтаві тощо.

Зразки майсенської порцеляни[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Reimo Gareis: Meissner Porzellan. Eine Begegnung.: Dieter Krone Verlag, 2004. 64 S. mit zahlreichen farbigen Abb. ISBN 3-933241-98-7 (Eine populäre aber informative Kurzeinführung in die Geschichte und Herstellungstechnik des Meissener Porzellans)
  • Günther Sterba: Gebrauchsporzellan aus Meissen. Edition Leipzig, 1988, ISBN 3-361-00193-5.
  • Bettina Schuster: Meissen. Orbis Verlag, München 1996, ISBN 3-572-00811-5.
  • Ingelore Menzhausen: Alt-Meißner Porzellan in Dresden. Henschelverlag Kunst und Gesellschaft, Berlin 1988, ISBN 3-362-00142-4.
  • Caren Marusch-Krohn: Meissener Porzellan 1918–1933 — Die Pfeifferzeit. Edition Leipzig, 1993, ISBN 3-361-00402-0.
  • Edition Leipzig: Schöne Dekore auf Meißener Porzellan. Leipzig, 2001, ISBN 3-361-00529-9.