Мемет Севдіяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мемет Севдіяр
Народився 15 січня 1913(1913-01-15)
Сімферополь, Російська імперія
Помер 9 червня 1999(1999-06-09) (86 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Поховання Вашингтон
Національність кримські татари
Діяльність поет, письменник, журналіст
Alma mater ТНУ (1935)
Мова творів Кримськотатарська
Брати, сестри Рустем Муєдін

Мемет Севдіяр (справжнє прізвище — Муєдінов (Муєдін); крим. Memet Sevdiyar (Muedin); 15 січня 1913, Сімферополь — 9 червня 1999, Нью-Йорк) — кримськотатарський письменник, журналіст. Головний редактор газети «Azat Kirim». Брат письменника Рустема Муєдіна.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 січня 1913 року у Сімферополі[1]. Батько — Осман Муєдін, мати — Аніфе Ебубекір. Брат — письменник Рустем Муєдін (1919—2012). Сім'я проживала у Старому місті Сімферополя на вулиці Мінаретній[2][3].

Закінчив Сімферопольську школу-рушдіє, навчався у 13-й кримськотатарській школі. Вступив до Казанського архітектурного інституту, проте через фінансові труднощі закінчити його не зміг і повернувся на півострів. У Сімферополі навчався на вечірньому відділенні філологічного факультету Кримського педагогічного інституту, який закінчив у 1935 році[1][4].

У 1935 році його призвали до армії. Відслуживши два роки в армії, у 1937 році став завідувачем літературним відділом Кримського радіокомітету. На початку німецько-радянської війни знову призваний до армії[1]. Потрапив у полон, після чого повернувся на батьківщину, окуповану нацистами. У Сімферополі працював головним редактором колабораціоністської газети «Azat Kirim» («Вільний Крим»). Публікувався під псевдонімом Мемет Решат. За деякими даними співпрацював з підпільниками і партизанами[2][5].

Перед звільненням Криму радянською армією у 1944 році покинув півострів і переїхав спочатку до Румунії, а потім до Італії. Навчався на східному факультеті університету у Ватикані. У 1948 році переїхав до Туреччини. З 1957 року разом з іншими кримськими татарами видавав журнал «Kirim» («Крим»), вів рубрики «Народні епоси» і «Забуті портрети»[1][2].

У 1961 році Мемет Севдіяр переїхав до США. Брав участь у діяльності національно-культурного центру кримських татар і фонду «Крим». Публікував статті з проблем кримських татар у російськомовній газеті Нью-Йорка. Разом з фондом «Крим» брав участь у підготовці видань: «Numan Celebi Cihannin Hayati» («Життя Номана Челебіджихана») (1972), «Ташкентський процес» (1976), «А коли ми повернемося» (1977), «Шість днів» (1980), «У підпіллі можна зустріти тільки щурів …» (1981), «Нуман Челебі-Джіханнин шіірлері» («Вірші Номана Челебіджихана») (1984) і «Живий смолоскип» (1986). Також видав роботу «Етюди про етногенез кримських татар» і збірник віршів «Гурбет йoлларинда» («Дорогами чужини»)[1].

Помер 9 липня 1999 року у Нью-Йорку[2].

У 2016 році «Земляцтво кримських татар» у Києві нагородило Севдіяра знаком «За заслуги перед кримськотатарським народом»[6].

Праці[ред. | ред. код]

  • Амерікадан мектюп // Йилдиз. — 2000. — № 1. — С.130-135.
  • Kirim tatar milletinin davasi ne olmali ?: [ «Hakikatlere goz yummayalim!» makalesinin kisaltilmis parcasi] / M. Sevdiyar // BIRLIK: Oirim tatar milliy merkezinin siyasiy, ictimayi ve edebiy nesiridir. — New York: Oirim Fondu, 2006. — 2006, Sayi: 18. — С. 119—122.
  • Qirim: Nemse Isgali Devri / М. Sevdiyar // Birlik. — 2001. — № 4. — С. 15-27.
  • Поява сарматів (Амазонки в Криму) // Кирим. — 1998. — Березень 14.
  • Ельвіда, ватан!; Арзуларим; Кутур, деніз; Сагинув; Аглама, бульбуль; Киримга ялиниз татарнин акки бар! Йирла кедай; Ватан — Киримга ачик мектюп; Унутилмаз козьяшлар; Міллій матем; Юрек аглай: шіірлер; Аджджи такдір: дестан // Киримтатар іджрет едебіяти. Окув кулланмаси / тертіп еткенлер: Е. Е. Куртумеров, Т. Б. Усеінов, А. М. Харахади. — Сімферополь: Кирим девлет окув-педагогіка нешріяти, 2002. — С. 122—150.

Література[ред. | ред. код]

  • Абдуллаєв І. Щоб знали і пам'ятали це ім'я // Голос Криму. — 2000. — 16 червня. — С. 2. : фото.
  • Алтан М. Б. Не ічюн курештім, не ічюн курешем: Урьметлі Ідріс Асанінге мектюп: [міллій арекет іштіракчілері ве міллій арекет аккинда] // Яни дюнья. — 2007. — квіт. 14. — С. 3.
  • Асанін І. Ішгаальджілер аяги астинда міллій фаалієт, я так бір кисим міллетпервер айдинларимиз аккинда киска кайдлар: М.Севдіяр аккинда / І. Асанін // Яни дюнья. — 2000. — червень 3. .
  • Мемет Севдіяр (1913—1999) // Киримтатар іджрет едебіяти: Окув кулланмаси / тертіп еткенлер: Е. Е. Куртумеров, Т. Б. Усеінов, А. М. Харахади. — Сімферополь, 2002. — С. 122—150.
  • Юртер Ф. Тешеккюрімні більдірем!: Мемет Севдіярнин хатира акшами аккинда // Яни дюнья. — 2000. — Липень 15. — С. 8.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Мемет Севдіяр (Муєдінов). Республіканська кримськотатарська бвбліотека ім. І. Гаспринського. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  2. а б в г Сари Селімхан (29 січня 2019). Мемет Севдіяр: «Сина свого не забувай, Батьківщино». avdet.org. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 19 червня 2020. 
  3. Сари Алемхан (8 липня 2014). «Скоріше від журналістики відмовлюсь, але від рідного брата – ніколи!». Крим.Реалії. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  4. Звід пам'яток історії, архітектури та культури кримських татар. Том III. м. Сімферополь. — Бєлгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 277. — 392 с.
  5. Айдин Шем'ї-заде (4 квітня 2012). Що таке «національна інтелігенція» і хто «повернувся на штиках»?. crimeantatars.org. Процитовано 19 червня 2020. 
  6. Нагородження знаком «За заслуги перед кримськотатарським народом» засновників, активістів і представників кримськотатарської діаспори Америки - Новини. Земляцтво кримських татар (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]