Местре Пастінья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капоейрист
Майстер Пастінья
Градація Майстер
Країна походження Бразилія
Стиль Капоейра Ангола
Назва школи Школа «Капоейра Ангола»
Сайт школи

Ма́йстер Пасті́нья (справжнє ім'я Вісенте Феррейра Пастінья; (5 квітня 1889, Сальвадор, Бразилія — 13 жовтня 1981) — майстер афро-бразильського бойового мистецтва капоейра.

Син бразильців Хосе Сеньйора Пастінья і Эухенії Марії де Карвальо, він ознайомився з капоейрою у віці восьми років, після знайомства з моряком-африканцем на ім'я Бенедіто. За розповідями капоейристів, Бенедіто побачив, що маленькій Вісенте не може дати відсіч у вуличних бійках з дорослішими хлопцями, і вирішив показати йому декілька рухів і прийомів. За наступної зустрічі з тим хлопцем, що раніше часто бив його, Пастінья так швидко здобув перемогу, що вражений хлопець став його учнем.

Юність[ред. | ред. код]

Молодий Пастінья, за бажанням батька, вступив до мореплавної школи. У школі він продовжує практикувати капоейру, навчаючи там своїх друзів цьому мистецтву. У віці 21 року він залишає мореплавну школу, і планує стати професійним художником. В цей час він постійно практикує капоейру, незважаючи на те, що вона була офіційно заборонена в Бразилії.

Власна школа[ред. | ред. код]

Докладніше: Капоейра Ангола
Рода групи Капоейра Ангола на площі Пелоріньо

У 1941 році, за запрошенням Аберре (порт. Aberrê) — одного зі своїх колишніх учнів — Пастінья приходить на вуличну роду «ladeira do Gengibirra», що проходила на майдані Незалежності (порт. Bairro da Liberdade) — місці, де в той час збирались на гру найкращі капоейристи — відомі майстри. Аберре також був достатньо відомий на цих родах. Після того, як Пастінья провів майже увесь день в роді, один з найкращих майстрів капоейри — майстер Аморжиньо (порт. mestre Amorzinho), запросив його на гру.

В результаті подібного спілкування, вже у 1942 році Пастінья засновує свою першу школу — Спортивний Центр Капоейри Анголи (порт. Centro Esportivo de Capoeira Angola), розташовану на відомій площі в Пелорінью. Він також увів форму для своїх учнів — чьорні штани і жовті футболки — кольори його улюбленої футбольной команди «Ypiranga» Futebol Clube (за час свого існування клуб завоював декілька престижних титулів, розпався у 1970 році). Ці кольори назавжди стали «визитною карточкою» всіх гравців Капоейри Ангола.

Местре Пастінья зі своєю групою бере участь у Першому Міжнародному Фестивалі Культури Народів Африки у Дакарі, Сенегал, що відбувся у 1966 році. В той рік Пастінья привіз з собою в Дакар таких великих майстрів, що були його учнями, як Жоао Гранді, Жоао Пекено, Гато Прето, Жилдо Алфінете, Роберто Сатанас і Камафеу де Ошоссі.

Ці події прийнято вважати відправними точками в історії міжнародного розвитку Капоейри Анголи.

Останні роки[ред. | ред. код]

За своє життя Пастінья встиг попрацювати як чистильник взуття, мореплавець, шукач золота, охоронець в казино і будівельник у Порто де Сальвадор (порт. Porto de Salvador) — все лише для того, щоб мати гроші на їжу і займатися своєю улюбленою справою — бути анголейро.

Тим часом в Академію Пастіньї прийшли проблеми. Пастінью — старого, хворого і практично повністю сліпого — уряд попросив звільнити приміщення Академії Капоейри для його реконструкції. Пастінья так і зробив — але його приміщення до нього більше так і не повернулось. Натомість будівлю переобладнали під училище для офіціантів.

Пастінья помер 1981 року, пригнічений тим обманом, що здійснила з ним влада Бразилії, але жодного дня він не жалкував, що присвятив життя Капоейрі. Покинутий усіма, він помер у Сальвадорі.

Останню гру майстер зіграв 12 квітня 1981 року.

Пастінья, зачинатель і апологетик Капоейры Ангола, помер у віці 92 років, 13 жовтня 1981 року. Його діло і переконання продовжили існувати завдяки двом його учням, двом майстрам — Жоао Гранді і Жоао Пекено, які продовжили навчати Капоейрі Ангола і досягли в цьому висот. На сьогодні Капоейра Ангола відома по всьому світу.

Д-р Даніель Доусон (англ. Dr. C. Daniel Dawson) написав про Пастінью:

«

…Пастінья був тим капоейристом-діамандом, для гри якого характерна швидкість, гнучкість, і ввічливість (…). Пастінья бажав, щоб його учні розуміли практику, філософію і традиції Капоейри Ангола. Як він сам казав, «Я практикую справжню Капоейру Ангола і в моїй школі студенти вчаться бути правдивими і праведними. Це закон Капоейри Ангола. Я навчений цьому моїм дідом. Це — правило лояльності. Капоейра Ангола, якої я навчився — я не змінив її в моїй школі… Коли в мене навчаються люди — вони навчаються всьому. Вони знають — це боротьба, це хитрість. Ми повинні бути спокійними. Це не атакуюча боротьба. Капоейра вичікує. (…). Гарний капоейрист повинен вміти співати, грати капоейру і грати на інструментах капоейри…»

«