Микитинці (Ярмолинецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Микитинці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ярмолинецький
Рада/громада Михайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 6825883606
Основні дані
Населення 84
Площа 0,61 км²
Густота населення 137,7 осіб/км²
Поштовий індекс 32140
Телефонний код +380 3853
Географічні дані
Географічні координати 49°13′29″ пн. ш. 27°08′34″ сх. д. / 49.22472° пн. ш. 27.14278° сх. д. / 49.22472; 27.14278Координати: 49°13′29″ пн. ш. 27°08′34″ сх. д. / 49.22472° пн. ш. 27.14278° сх. д. / 49.22472; 27.14278
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми річка Вовчок
Місцева влада
Адреса ради 32140, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Михайлівка, тел. 2-44-34
Карта
Микитинці. Карта розташування: Україна
Микитинці
Микитинці
Микитинці. Карта розташування: Хмельницька область
Микитинці
Микитинці

Мики́тинці — село в Україні, в Ярмолинецькому районі Хмельницької області. Населення становить 84 осіб. Орган місцевого самоврядування — Михайлівська сільська рада.

Посилання[ред. | ред. код]


Костянтин Олексійович Гордієнко (нар. 3 жовтня 1899, с. Микитинці — пом. 18 грудня 1993, Харків) — український письменник радянської доби, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

Народився 3 жовтня 1899 року у с. Микитинці на Хмельниччині, в сім'ї робітника. У 1910 році разом з батьками переїхав до Одеси, де в 1917 р. закінчив ремісничу школу. Працював у майстернях, на хімічному і рафінадному заводах, тут прилучився до революційної боротьби. Якийсь час працював відповідальним секретарем селянської газети «Більшовик», редактором балтської повітової газети «Червоне село».

У 1922—27 роках Гордієнко жив у Харкові, належав до спілки пролетарських письменників «Гарт», працював у газеті «Вісті ВУЦВК». Працював поряд з Василем Блакитним, Олександром Довженком, Остапом Вишнею.

В середині 1920-х починає друкуватися в журналах і газетах, виходять у світ перші книжечки.

У 1929 році оселився у Лебедині. За свідченням самого письменника, лебединський період був найплідніший у його творчому житті.

У 1934 році Гордієнко — член спілки письменників України.

У роки Німецько-радянської війни К. Гордієнко працював у газетах «Радянська Україна», «Соціалістична Харківщина».

Крім художніх творів перу К. Гордієнка належить також кілька книжок-спогадів, роздумів про літературу, народні характери, мову («Лінія пера» (1932), «Слово про слово» (1964), «Рясне слово» (1978)).

Помер К. О. Гордієнко 18 грудня 1993 року в Харкові. Похований там же (кладовище № 2).[1] Нагороди та вшанування пам'яті[ред. • ред. код] За трилогію «Чужу ниву жала» (1940), «Дівчина під яблунею» (1954), «Буймир» (1968) К. Гордієнко удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

За великі досягнення в літературі К. О. Гордієнко був також нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора» та «Знак Пошани», медалями.

Ім'я Костя Гордієнка присвоєно муніципальній премії (м. Харків) за найкращий прозовий твір року. А до 110-ї річниці визнаного майстра української прози відбулися ювілейні вечори в обласній організації «Просвіта» та в Літературному музеї міста.

Твори[ред. • ред. код] Федько (1925) Червоні роси (1926) Харчевня «Розвага друзів» (1926) Автомат (1928) Славгород (1929) Мудриголови Повість про комуну (1930) Атака (1931) Зерна (1934) Чужу ниву жала (1940) Дівчата — подруги (1941) Листи до друзів (1942) Вірність (1943) Сильніше смерті (1946) Б'ють джерела (1947) Заробітчани (1949) Цвіти, земля (1951) Дівчина під яблунею (1954) Сім'я Остапа Тура (1958) Зимова повість (1965) Буймир (1968)