Сутківці
| село Сутківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Хмельницький район | ||||
| Громада | Ярмолинецька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68040530300036264 | ||||
| Облікова картка | картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1407 | ||||
| Населення | 1 249 | ||||
| Територія | 2,674 км² | ||||
| Густота населення | 467,09 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32134 | ||||
| Телефонний код | +380 3853 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°10′30″ пн. ш. 26°55′45″ сх. д. / 49.17500° пн. ш. 26.92917° сх. д.Координати: 49°10′30″ пн. ш. 26°55′45″ сх. д. / 49.17500° пн. ш. 26.92917° сх. д. | ||||
| Водойми | річки Ушиця, Мала Ушиця | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 14 | ||||
| Карта | |||||
  Сутківці | |||||
 Сутківці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Суткі́вці — село у Ярмолинецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Сутківці розташоване на подільській височині в південно-західній частині України. Розміщене в глибокій долині річки Ушиці, за 6 км східніше від міста Ярмолинці. У селі річка Мала Ушиця впадає в Ушицю.
Традиційно Сутківці поділяються на частини: Безодня, Габінети, Підмети, Березина, Забрід, Королівка, Замогила, Жолубі, П'ятирічка, Румунія, Козаччина, Гичинці, Хутори.
Назва[ред. | ред. код]
За переказами, назва села походить від місцевого діалекту «сутки», що означає вузьку стежину, прохід, коридор між горбами, горами.
До народної етимології належить місцева легенда, яка розповідає, як ішов чоловік полями, оглядаючи місцевість та розмірковуючи, як назвати таку місцину. Подумавши трохи, склав частини двох слів докупи й вимовив: «сутки» й «рівці», отож хай і зветься це місце «Сутківці».
Історія[ред. | ред. код]
Село виникло у вузькій улоговині серед вапнякових скель, що дало змогу населенню ще з давніх часів перетворити його на неприступну фортецю у південно-західній частині Поділля.
Сутківці вперше згадані в історичних документах 1407 року.
Після захоплення Поділля великий князь литовський Вітовт поділив Поділля на дві частини по річці Мурафі (Морахві) та західну частину віддав польському королю, своєму родичеві Владиславові Ягайлу, який почав роздавати подільські землі своїм наближеним. Серед тих, хто одержав володіння на цій землі, були Ходько Кроат і його син Олександр. Сини Олександра поділилися маєтками: один із них, Дахно, зостався власником Ярмолинців і став називатися Ярмолинським, Федір одержав суміжне село Сутківці і став називатися Сутківецьким. Від цих землевласників пішло два покоління православної української шляхти — Ярмолинських і Сутківецьких. Сутківецькі володіли селом до кінця XVI століття.
Сутківці як посаг дружини Барбари з Ярмолинських дісталися вінницькому, теребовлянському, рогатинському старості Олександрові Балабану. Олександр Балабан, як і значна частина подільської руської шляхти, потрапив після битви під Цецорою (біля Могилева-Подільського) в татарський полон. З полону був викуплений через три роки за 10 000 золотих і в 1623 вибудував у Сутківцях оборонний замок (досі збереглися його руїни).
Сутківці також відомі своєю церквою-фортецею, зведеної зі сірого каменю, з конічними дахами башт, з амбразурами та бійницями.
Наприкінці XVII століття Сутківці стають власністю роду Грабянків. У Тадея Грабянки в Сутківцях гостював Джузеппе Бальзамо (граф Каліостро). На прохання Грабянки він розробив для майбутніх українських масонських лож ритуал «Непереможного Скіфського сонця». Граф Сутковецький збирався для початку відновити Річ Посполиту у складі рівноправних Польщі й України (проект «Республіка Світла»). Потому мріяв взагалі створити світову мега-імперію, до якої, окрім Польщі й України, мали б увійти всі землі колишньої Візантії (зокрема, Палестина та північ Африки).
Грамотою Станіслава Понятовського Сутківці отримали статус містечка.
29 жовтня 1921 під час Листопадового рейду через Сутківці проходила Подільська група (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки.
Сучасність[ред. | ред. код]
На сьогодні Сутківці — досить велике село. Тут працюють дві школи — ЗОШ I—III ст. (повна середня) і ЗОШ I ст. (початкова), а також фельдшерсько-акушерський пункт.
У селі діють незначні сільськогосподарські підприємства й приватні господарства, функціонують декілька крамниць і млин (приватизований).
На північний захід від села, на відстані 2-3 км у понизині рельєфу, витікають джерела з чистою цілющою водою. Сутківчани називають їх «Біла криниця» і «Попова криниця».
Культура[ред. | ред. код]
У Сутківцях діє будинок культури, при якому є колектив художньої самодіяльності. Село має власну футбольну команду «Колос». У селі діє сільська бібліотека.
Бібліотека[ред. | ред. код]
Вперше на селі було відкрито хату-читальню у 1930-х роках. У 1934 році для клубу було конфісковано панський будинок, де розмістили й бібліотеку. У 1960-х роках розпочинається будівництво нового Будинку культури, і вже у 1967 році здано новий Будинок культури на 450 місць, де на другому поверсі розташувалась бібліотека.
У 2012 році бібліотеку обладнано комп'ютерною технікою, створено Пункт доступу громадян до офіційної інформації[джерело?].
Населення[ред. | ред. код]
Населення Сутківців — 1249 осіб, для порівняння: у 1963 році тут проживало 3400 осіб.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]
У Сутківцях збереглися такі історико-архітектурні пам'ятки:
- Покровська церква-фортеця (1476) — унікальний зразок архітектури XIV—XV століть, який не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним рішенням;
- Руїни Сутковецького замку (1623).
- У Сутківцях за СРСР було встановлено обеліск на честь полеглих у ІІ Світовій війні.
- За незалежності України — відкрито пам'ятний знак жертвам Голодомору та політичних репресій 1930-х років.
Постаті[ред. | ред. код]
- Лабань Роман Олегович — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Знак при в'їзді в село -
-
-
Пам’ятник воїнам Червоної армії, загиблим під час Другої світової війни -
Пам’ятний знак жертвам Голодомору і комуністичних репресій -
Сутковецький замок у Ярмолинецькому районі Хмельницької області -
Руїни замку -
Будинок культури -
Школа -
Водяний млин XIX ст -
Автобусна зупинка
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сутківці |
Література[ред. | ред. код]
- Верига В. Листопадовий рейд 1921 року. — К. : Стікс, 2011.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Курус І., Баженов Л., Боєв Ю. та ін. Путівник. Хмельницька область. — Київ : «Богдана», 2010. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-966-425-010-5.
- Січинський В. Сутківці // Життя і знання. — 1935. — № 2. — С. 35—36.
- Sutkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 610. (пол.) — S. 610.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сутківці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1865. — 1000 екз.
- Паспорт територіальної громади Сутковецької сільської ради[недоступне посилання з липня 2019] // Сайт Хмельницької обласної ради
- Сутківці // Персональний сайт Сергія Кіфоренка
- Сутківці // Замки та храми України
- Сутківці // Фотопрогулки по Украине и вокруг
- Сутківці // Тут був я
- Дмитро Полюхович. Церква-фортеця, граф Каліостро та «скіфський скарб» // Zbruch, 13.05.2015
- Дмитро Полюхович. Сьогодення унікальної пам'ятки // Zbruch, 14.05.2015
- Сутківці — церква-фортеця, граф Каліостро та масони. Дмитро ПАНАЇР
| ||||||||
