Микола Зосима
| Микола Зосима | |
|---|---|
| грец. Νικόλαος Ζωσιμάς | |
| Народився |
1759 Яніна |
| Помер |
лютий 1842 Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Країна | Османська імперія |
| Діяльність | торговець, благодійник |
Микола Зосима (грец. Νικόλαος Ζωσιμάς; Яніна, 1759 — Ніжин, лютий 1842) — грецький купець і народний благодійник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Він народився в Яніні в 1759 році. Його батьків звали Панайотіс[1] і Маргарита, з роду Цукала з Яніни. Його старшими братами були Іоанніс, Анастасій і Феодосій, а молодшими — близнюки Зой і Михайло. Вони стали відомі під загальною назвою Зосими.
Він навчився грамоти на батьківщині.
У віці неповних і двадцяти років він покинув поневолену батьківщину і вирушив з Феодосієм і Михайлом до Ліворно в Італії торгувати. Він пробув там недовго, оскільки передчасна смерть його брата Іоанна в 1771 році, який оселився в Ніжині, Геьманщина, змусила його покинути Італію та виїхати до України. У цьому місті процвітала важлива грецька торгова спільнота, яка отримала привілеї та звільнення від податків від імператриці Катерини Великої.
Приїхавши до Ніжина, він взяв двох своїх братів Анастасія і Зоїса, а сам оселився в Москві, торговому центрі Росії. Там він займався торгівлею вовняним одягом, тютюном, солоною рибою та іншими продуктами з таким успіхом, що багатство братів Зосимів можна було виміряти лише мільйонами. У 1799 році брати фінансували видання кількох книг. Велика сума була спрямована на «Еллінську бібліотеку» Адамантіоса Кораїса, з яким Микола листувався.
В Яніні брати виділили непомірні кошти на будівництво притулку для бідних, сиротинця та школи.
Микола був посвячений у Філікі Етерія і познайомився з Іоанном Каподістрією, міністром закордонних справ царя Олександра I. Він пожертвував на користь батьківщини велику колекцію церковних та інших книг, багату колекцію монет. Він фінансово підтримував боротьбу, як у Молдові, так і в Греції
Після смерті брата Анастасія добудував Церкву Костянтина та Олени на території Троїцького кладовища Ніжина (Грецька ділянка)[2].
1828 року, після смерті Зойса, була виділена сума грошей на будівництво школи Зосимів, школи, яка була центром освітньої діяльності в ширшому регіоні[3]. Їхні переваги включають створення Нумізматичного музею в Афінах із пожертвуванням їх особистої колекції давньогрецьких і римських монет і будівництво дитячого будинку на Патмосі. Микола був одним із перших важливих акціонерів і вкладників Національного банку (1841)[4] заснованого його співвітчизником Георгіосом Ставросом.
Помер у лютому 1842 року в Російські йімперії у віці 83 років. Не одружувався, дітей не мав. Він був останнім із шести братів, що залишилися в живих. У своєму заповіті він запропонував гроші на заснування лікарні та будинку престарілих в Яніні, на виплату боргів і звільнення тих, хто був ув'язнений за борги, на оплату шкільних вчителів, заснування бібліотек і безкоштовне харчування та забезпечення книги малозабезпеченим учням[3].
Реферали[ред. | ред. код]
- ↑ βλ. Γούδας, Βίοι Παράλληλοι: Συνήθως ο πατέρας τους μνημονεύεται ως Παύλος, επειδή έτσι αναφέρεται λανθασμένα στη Ρωσική διαθήκη.
- ↑ Брати Зосими - Мої статті - Каталог статей - Персональный сайт. nyzhinhistory.ucoz.com. Процитовано 8 грудня 2023.
- ↑ а б Συνοπτική αναφορά στη ζωή και το έργο των αδελφών Ζωσιμαδών. Ζωσιμαία Σχολή, Γιάννινα, Ήπειρος (гр.). Процитовано 26 червня 2019.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|ημερομηνία=(довідка)[недоступне посилання з Φεβρουαρίου 2023] - ↑ ΔΕΡΤΙΛΗΣ, Γ.Β. (2005). ΙΣΤΟΡΙΑ ΤΟΥ ΕΛΛΗΝΙΚΟΥ ΚΡΑΤΟΥΣ (1830-1920). ΑΘΗΝΑ: ΕΣΤΙΑ. с. 273.
Джерела[ред. | ред. код]
- Αγαπητός Σ. Αγαπητός (1877). Οι Ένδοξοι Έλληνες του 1821, ή Οι Πρωταγωνισταί της Ελλάδος. Τυπογραφείον Α. Σ. Αγαπητού, Εν Πάτραις. с. 416—422. Процитовано 13 Αυγούστου 2009.
- Εφημερίς της Κυβερνήσεως του Βασιλείου της Ελλάδος, Αριθμ. 12. Εν Ναυπλίω: Εκ της Βασιλικής Τυπογραφείας. 15 Μαρτίου 1834. с. 91. Процитовано 21 Δεκεμβρίου 2010.
- Αναστάσιος Γούδας (1870–1875). Βίοι Παράλληλοι των επί της αναγεννήσεως της Ελλάδος διαπρεψάντων ανδρών, T. 3 - Πλούτος ή Εμπόριον. Εν Αθήναις: Εκ του Τυπογραφείου Μ. Π. Περίδου. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 12 Μαΐου 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ніколаос Зосима Пандектісу з Національного дослідницького фонду.
