Михайлюк Андрій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Семенович Михайлюк
Народився30 листопада 1911(1911-11-30)
с. Германівка Обухівського району, Київщина
Помер24 жовтня 1937(1937-10-24) (25 років)
Київ
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Мова творівукраїнська
Жанрвірш, переклад

Андрій Семенович Михайлюк (30 листопада 1911, Германівка (Назва за більшовиків — Красне-2 (19461987)) Обухівського району) на Київщині  — 24 жовтня 1937, Київ) — український радянський поет, перекладач Розстріляного відродження.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Михайлюк Андрій Семенович народився 1911 року в с. Германівка Обухівського району на Київщині в селянській сім'ї.

1929 р. поступив у Київський електромеханічний технікум. Тоді ж виявив нахил до літературної творчості.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перший свій вірш за рекомендацією Ґео Шкурупія опублікував у журналі «Нова генерація». У 1930 р. переїхав до Харкова, де працював у виїзній редакції «Вістей» («Вісті ВУЦИК»). В 1934 році переїхав до Києва.

Андрій Михайлюк — автор збірок «Вірші» (1932), «Кінець ідилії» (1933), «Сонячний день» (1936). Переклав українською мовою поему М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?». Належав до літературної організації «Нова генерація».

Репресії

[ред. | ред. код]

Заарештовано Михайлюка 11 вересня 1937 року. Два нічні допити, дві очні ставки (з Михайлем Семенком, котрий нібито передав заарештованому бомбу для здійснення терористичної акції, та рідним братом, у якого та бомба нібито зберігалась) і обвинувальний висновок, який склав начальник відділення УДБ НКВС УРСР лейтенант Держбезпеки Рєзников, а затвердив помічник начальника IV відділу УДБ НКВС УРСР Хатеневер. У ньому, зокрема, зазначалося, що Андрій Михайлюк «…був учасником контрреволюційної української націоналістично-терористичної організації, яка ставила своєю метою збройне повалення Радянської влади в Україні і встановлення фашистського ладу»; що він «…одержав завдання особисто здійснити терористичний акт над керівниками ЦК КП(б)У і Радянського уряду 1 травня 1937 р.». 23 жовтня 1937 р. на закритому засіданні Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила поета до розстрілу. Вирок виконано в Києві 24 жовтня 1937 р.

Цитата із «Сталінських списків»

[ред. | ред. код]

«Михайлюк Андрей Семенович 21.10.37 Украинская ССР, Центральный аппарат УГБ НКВД УССР Кат.1» «Сталин, Молотов, Каганович, Ворошилов, Микоян»[1].

Реабілітація

[ред. | ред. код]

22 жовтня 1957 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала ухвалу щодо А. С. Михайлюка від 23 жовтня 1937 р. і справу про нього припинила за відсутністю складу злочину.

Андрій Михайлюк реабілітований посмертно.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 2 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
  • З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]