Михайлівка (Білогірський район)
| село Михайлівка | |
|---|---|
| Країна | |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Михайлівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01040450010068274 |
| Облікова картка | Михайлівка |
| Основні дані | |
| Населення | 2 951 |
| Поштовий індекс | 97115 |
| Телефонний код | +380 6550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°31′35″ пн. ш. 34°38′21″ сх. д. / 45.52639° пн. ш. 34.63917° сх. д.G O |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97115, Нижньогірський район, с. Михайлівка, проспект Черфаса, 30 |
| Карта | |
| Мапа | |
![]() | |
|
| |
Миха́йлівка (до 1945 — Карамі́н, кримс. Qaramiñ) — село Білогірського району Автономної Республіки Крим.
Історична назва — Карамін, у перекладі з кримськотатарської — «чорна земля».
Розташоване у степовій частині Криму на висоті 26 м над рівнем моря. Найближчими населеними пунктами є Кунцеве (2 км на північний схід) та Уютне (2,5 км на південний захід). Відстань до селища Нижньогірський становить близько 12 км; у межах села розташований залізничний роз'їзд 30 км на лінії Джанкой — Феодосія. Відстань від райцентру до населеного пункту становить 53 кілометри по прямій.[1]
Станом на 2009 рік село займало площу 1,7 тисячі гектарів, де у 469 дворах та 27 багатоповерхових будинках проживало понад 2,7 тисячі осіб.[2] Соціальна інфраструктура представлена середньою школою, дитячим садком «Сонечко», амбулаторією загальної практики сімейної медицини та сільським будинком культури. У селі діє храм на честь Архістратига Божого Михаїла. Населений пункт має регулярне автобусне сполучення з Сімферополем, районним центром та сусідніми селами.
Перепис 2001 року показав наступний розподіл за носіями мови.[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 15.93 |
| кримськотатарська | 6.51 |
| російська | 83.73 |
| інші | 0.27 |
Село відоме з часів Кримського ханства, під назвою Карамек (Карамін) воно входило до Насивського кадилику Карасубазарського каймаканства. Перша документальна згадка про село зустрічається в «Камеральному описі Криму» 1784 року.[4] Після анексії Криму Російською імперією поселення належало до Перекопського повіту Таврійської області (згодом — губернії). За даними 1805 року, у селі налічувалося 12 дворів, де проживав 101 кримський татарин.
Унаслідок еміграції кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації у першій половині XIX століття село занепало. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», у період 1860—1864 років Карамін був остаточно залишений корінним населенням і заселений німецькими колоністами. Поселення отримало назву Грюненталь (нім. Grünental, досл. «Зелена долина»), а згодом також згадувалося як Кріненталь. У 1883 році тут збудували католицьку церкву, і поселення отримало статус села. Станом на 1915 рік у Караміні проживало 393 особи (переважно німці), працювала школа, діяла лютеранська громада.[5]
Після радянської jregfws] адміністративна приналежність села неодноразово змінювалася між Джанкойським та Колайським (пізніше Азовським) районами. За переписом 1926 року, населення становило 429 осіб, з них 411 німців, 9 росіян, 7 українців, 1 єврей, 1 записано у графі «інші».[6] У 1930 році в селі створили сільгоспартіль імені Свердлова, яку пізніше об'єднали в колгосп імені Крупської. У серпні 1941 року німецьке населення села було депортоване до Сибіру та Казахстану.
Під час Другої світової війни в 1942 році на території села діяв нацистський пересильний табір для радянських військовополонених — учасників Керченсько-Феодосійської десантної операції.
У серпні 1944 року розпочалося переселення до Криму колгоспників із різних областей України, зокрема перші 162 родини прибули з Житомирщини. 21 серпня 1945 року указом Президії Верховної Ради РРФСР село Карамін перейменували на Михайлівку.[7] У 1965 році Михайлівку включили до складу Нижньогірського району. За даними перепису 1989 року, кількість жителів зросла до 3286 осіб.
У лютому 2014 року окуповане Російською Федерацією. З вересня 2023 року у складі Білогірського району.[8][9][10]
- ↑ Село Михайлівка: онлайн путівник Михайлівкою. travels.in.ua (англ.). Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ СЕЛО МИХАЙЛОВКА - Города и села Украины. Автономная Республика Крым. Город Севастополь. Историко-краеведческие очерки. — Слава Севастополя, 2009 - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 25 червня 2015.
- ↑ ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Памятная книга Таврической губернии, изданная Таврическим губернским статистическим комитетом – Российская Национальная Библиотека – Vivaldi. vivaldi.nlr.ru. Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2024. Процитовано 11 лютого 2026.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»
| Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
