Ізобільне (Білогірський район)
| село Ізобільне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Ізобільненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01040290010070254 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Населення | 1 408 |
| Поштовий індекс | 97120 |
| Телефонний код | +380 6550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°34′15″ пн. ш. 34°56′30″ сх. д. / 45.57083° пн. ш. 34.94167° сх. д.G O |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97120, АРК, Нижньогірський район, с. Ізобільне, пер. Центральний, 15 |
| Карта | |
.svg)  Ізобільне | |
.svg) Ізобільне | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Ізобі́льне (до 1945 року Тама́к; кримс. Tamaq) — село Білогірського району Автономної Республіки Крим, центр Ізобільненської сільської ради.
Населення — 1408 осіб за переписом 2001 року. День села — перша неділя листопада.
Ізобільне — село на північному сході району, у степовому Криму, на правому березі річки Салгир недалеко від гирла, висота над рівнем моря — 6 м[1]. Сусідні села: Омелянівка за 1 км на південь, Заливне за 5 км на захід та Лугове зі Степанівкою — за 5,5 км на північний захід. Відстань від райцентру становить 63 кілометри по прямій. Відстань до колишнього райцентру — близько 23 кілометрів, там же найближча залізнична станція — Нижньогірська (на лінії Джанкой — Феодосія).
Вперше в історичних документах назва «Тамак» зустрічається в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року.[2]
Також зустрічається назва Шатилівка, за прізвищем російського дворянина Шатилова, який володів селом. Він переселив сюди зі своїх пензенських та тульських маєтків сотні кріпаків, а також відкрив Шатилівський цегельний завод. У маєтку Шатилова площею 18 000 десятин велося велике господарство, зокрема поливне землеробство.
Пізніше у склад села увійшли сусідні села Буюк-Мін та Кучук-Мін.
Наприкінці XIX століття з місцевої цегли німецькими колоністами був побудований так званий «Шатилівський» амбар.[3] На початку XX століття згадується економія Д. Я. Діка (кримського німця-меноніта).
Після встановлення радянської окупації в Криму та адміністративних реформ 1921—1923 років село увійшло до складу Феодосійського повіту. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в радгоспі Томак, Омелянівської сільради Феодосійського району, числилося 100 дворів, всі неселянські, населення становило 237 осіб, з них 191 росіянин, 32 українці, 5 естонців, 3 німці, 3 греки, 1 білорус, 1 латиш, 1 записаний у графі «інші», діяла російська школа І ступеня (п'ятирічка).[4] З 1930 року село належало до Сейтлерського (нині Низньогірського) району.
У вересні 1944 року до села почали привозити перших переселенців із Тамбовської області РРФСР, а на початку 1950-х років — другу хвилю переселенців із різних областей України. У 1945 році Тамак був перейменований на Ізобільне, а совгосп «Тамак» у «Примор'я».[5]
З лютого 2014 року окуповане Росією. З 2023 року у складі Білогірського району.
- 1864 рік — 135 осіб;
- 1926 рік — 167 осіб;
- 1939 рік — 859 осіб;
- 1989 рік — 2036 осіб.
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій селу становило 1 408 осіб.
У 2007 році в селі було 340 дворів і мешкало 1217 осіб[6].
У 2000—2007 роках чисельність населення села зменшилась за рахунок міграції та природного зменшення.
За даними сільради на 2009 рік, село займало площу 171,9 гектара на якій у 340 дворах проживало понад 1,2 тисячі осіб.[7]
У селі діють:
- Ізобільненська загальноосвітня школа I—III ступенів на 680 учнів[8];
- Будинок культури;
- Дитячий садок;
- Фельдшерсько-акушерський пункт;
- Відділення зв'язку.
- Поміщицькі будівлі, побудовані у 1872 році;
- Пам'ятник воїнам-односельчанам, що загинули в роки Другої світової війни;
- Вчителю Романенко, розстріляного в селі окупантами.
- ↑ Прогноз погоды в с. Изобильное (Крым). Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 12 серпня 2011.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. — 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ admin (14 березня 2023). Кирпич с клеймом Ш. Кирпичная библиотека Талпа Б.В. Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ управление, Крымское центральное статистическое, Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года (PDF), процитовано 23 квітня 2026
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ СЕЛО ИЗОБИЛЬНОЕ[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ СЕЛО ИЗОБИЛЬНОЕ - Города и села Украины. Автономная республика Крым. Город Севастополь 2009 - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 23 квітня 2026.
- ↑ Школы Нижнегорского района[недоступне посилання з червня 2019]
- Облікова картка[недоступне посилання з червня 2019] на сайті ВРУ(укр.)
- Ізобільне [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті who-is-who.ua [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Нижньогірський район. Карта: старі та нові назви(рос.)
