Мови Бутану
| Мови Бутану | |
|---|---|
 | |
| Офіційна мова | дзонг-ке |
| Національна мова | дзонг-ке |
| Автохтонні мови | броккат, брокпа-ке, гонгдук, ла-кха, лая-кха, лунана-кха, лхокпу, нупбі-кха, оле-кха, чалі-кха, чокангака-кха |
| Регіональні мови | бумтанг-кха, дакпа-кха, дзала-кха, кхенг-кха, куртоп-кха, непальська, ньєн-кха, цангла (шарчоп-кха) |
| Мови меншин | бантава, гурунг, кірантські мови, кхамська тибетська, лепча, неварська, санталі, сіккімська, таманг, тибетська |
| Іноземні мови | англійська, гінді |
| Жестові мови | бутанська жестова мова |
| Розкладка клавіатури |  Розкладка клавіатури дзонг-ке |
| Джерела | Конституція Бутану[1] Мовна політика Бутану[2] Glottolog[3] |
Мови Бутану представлені понад двадцятьма мовами. Більшість корінних мов країни належить до сино-тибетської мовної сім'ї. На півдні Бутану також поширена непальська мова, що належить до індоарійської групи.
Згідно з Конституцією Бутану, дзонг-ке має статус національної мови, тоді як у довідкових джерелах її також визначають як офіційну.[1] Основний ареал її поширення охоплює західні райони країни. На сході значне поширення має цангла, відома також як шарчоп-кха, а на півдні — непальська. Англійська не має конституційного статусу, проте широко використовується в суспільному житті країни.
Корінні сино-тибетські мови Бутану не утворюють єдиної генеалогічної групи. Серед них виділяють тибетські, або центральнободські, та східнободські мови. Цангла, гонгдук, лхокпу й оле-кха не належать до жодної з цих двох груп і класифікуються окремо.[4][5] Класифікація деяких близькоспоріднених мовних різновидів залишається дискусійною. Зокрема, межі між бумтанг-кха, кхенг-кха та куртоп-кха в різних працях проводять по-різному: їх розглядають як окремі мови або як різновиди одного мовного комплексу.[5]
Тибетські мови Бутану походять від старотибетської мови. До цієї групи відносять дзонг-ке, чокангака-кха, брокпа-ке, броккат, лакха та тибетську мову.[4]
Дзонг-ке традиційно поширена переважно в західній частині Бутану. Чокангака-кха побутує в долині річки Курі-Чу, лакха — на півночі району Чорних гір, броккат — у селі Дур у центральному Бутані, а брокпа-ке — у високогірних гевогах Мерак і Сактенг на сході країни.[5]
Окреме місце посідає чо-ке — класична тибетська мова. Вона не використовується як розмовна, проте залишається мовою літургії тибетського буддизму, релігійної літератури та монастирської освіти.[4]
Східнободські мови становлять окрему групу бодських мов, поширених переважно в центральних і східних районах Бутану. Попри назву та значний історичний вплив тибетських мов, вони не належать до тибетської групи й не вважаються прямими нащадками класичної тибетської мови.[6]
У Бутані до східнободських мов відносять бумтанг-кха, кхенг-кха, куртоп-кха, нупбі-кха, ньєн-кха, чалі-кха, дзала-кха та дакпа-кха. Бумтанг-кха, кхенг-кха й куртоп-кха утворюють групу близькоспоріднених мовних різновидів і в деяких працях розглядаються як різновиди ширшого мовного комплексу Бумтангу. Дзала-кха та дакпа-кха також утворюють окрему близькоспоріднену підгрупу, тоді як місце ньєн-кха й чалі-кха у внутрішній класифікації визначене менш упевнено.[7][8]
Основний ареал східнободських мов простягається через центральну та східну частини країни. Бумтанг-кха поширена переважно в долинах Бумтангу, кхенг-кха — південніше, а куртоп-кха — на північному сході Бутану. Нупбі-кха та ньєн-кха побутують у центральних районах країни, тоді як чалі-кха, дзала-кха й дакпа-кха поширені далі на сході.[5][8]
Найпоширенішою мовою східного Бутану є цангла, відома також як шарчоп-кха. Вона слугує регіональною мовою міжетнічного спілкування й використовується носіями різних місцевих мов. Назвою «цангла» позначають як поширений у східному Бутані надрегіональний різновид, так і ширший кластер близькоспоріднених різновидів, до якого належать, зокрема, дунгсамські різновиди та бджокапа-кха. Традиційно цангла зближували з бодськими мовами, однак її точне місце в генеалогічній класифікації сино-тибетських мов остаточно не встановлене.[9]
Гонгдук — мова невеликої автохтонної спільноти, поширена в гевозі Гонгду на захід від річки Курі-Чу в дзонгхазі Монгар. Через значні граматичні й лексичні відмінності від інших мов Бутану, її попередньо класифікують як окрему гілку сино-тибетської мовної сім'ї. Водночас гонгдук зазнав помітного впливу цангла та кхенг-кха.[10]
Лхокпу поширена серед невеликих автохтонних громад на південному заході країни, переважно в дзонгхазі Самце. Вона істотно відрізняється від сусідніх мов, а її точне місце у внутрішній класифікації сино-тибетської сім'ї залишається невизначеним.[10]
Мова монпа Чорних гір поширена в кількох селах центрального Бутану й представлена кількома територіальними різновидами. Назва оле-кха у вузькому значенні стосується різновиду мови монпа Чорних гір, яким традиційно розмовляють представники клану оле в селі Рукха. У ширшому значенні цю назву використовують у міжнародних мовних каталогах щодо мови загалом.[3][11] Раніше мову монпа Чорних гір попередньо зараховували до східнободської групи, однак у новіших дослідженнях її розглядають як некласифіковану мову або окрему гілку сино-тибетської мовної сім'ї. Її подібності зі східнободськими та іншими мовами Бутану частково пояснюють тривалими мовними контактами.[12]
Основною індоарійською мовою Бутану є непальська, відома в країні також як лхоцам-кха. Вона поширена переважно серед лхоцампа на півдні Бутану. В окремих мігрантських громадах уживаються також інші мови Непалу та Індії; у бутанських оглядах мовної ситуації до іммігрантських мов відносять, зокрема, гінді, бантава та санталі. Вони належать до різних мовних сімей: гінді — до індоарійських мов, бантава — до сино-тибетських, а санталі — до австроазійських.[2]
Англійська мова не має визначеного Конституцією статусу національної або офіційної мови, однак фактично посідає важливе місце в мовному житті Бутану. Її використовують у державному управлінні, діловому спілкуванні, засобах масової інформації та системі освіти. Англійська є основною мовою викладання більшості шкільних предметів, тоді як дзонг-ке вивчають як обов'язковий предмет.[2][13]
У країні також функціонує бутанська жестова мова. Її систематичне розроблення та документування розпочалося 2003 року в підрозділі освіти глухих при середній школі нижчого ступеня Друкг'єл у Паро. Нині бутанську жестову мову використовують як мову навчання в Інституті Вангсел для глухих.[14]
Точна кількість мов Бутану залежить від того, які близькоспоріднені різновиди розглядають як окремі мови, а які — як діалекти. У лінгвістичних працях зазвичай наводять понад двадцять корінних і традиційно поширених у країні мов; сучасні каталоги також враховують мови нечисленних мігрантських громад.[3][5]
Для мов, наведених у праці Джорджа ван Дріма 1994 року, у таблиці подано тогочасні орієнтовні оцінки кількості носіїв. Мови, які почали окремо виділяють лише у сучасніших каталогах, зазначено відсутність зіставних даних.[3][5]
| Мова | Орієнтовна кількість носіїв (1994) |
Основне поширення |
|---|---|---|
| Тибетські мови | ||
| Дзонг-ке | 160 000 | Переважно західний Бутан; використовується по всій країні як національна мова |
| Чокангака-кха | 20 000 | Долина річки Курі-Чу |
| Ла-кха | 8 000 | Північ району Чорних гір |
| Брокпа-ке | 5 000 | Гевоги Мерак і Сактенг на сході країни |
| Тибетська | 1 000 | Північні й прикордонні райони та окремі тибетомовні громади |
| Броккат | 300 | Село Дур у центральному Бутані |
| Кхамська тибетська | Немає надійних даних | Північ дзонгхагу Трашіянгце; традиційно серед скотарських громад |
| Лая-кха | Немає надійних даних | Високогірні райони північно-західного Бутану |
| Лунана-кха | Немає надійних даних | Високогірна область Лунана |
| Класична тибетська мова (чо-ке) | Не розмовна мова[4] | |
| Східнободські мови | ||
| Кхенг-кха | 40 000 | Південно-центральний Бутан |
| Бумтанг-кха | 30 000 | Долини Бумтангу |
| Дзала-кха | 15 000 | Східні райони країни |
| Куртоп-кха | 10 000 | Північно-східний Бутан |
| Ньєн-кха | 10 000 | Центральні райони країни |
| Дакпа-кха | 1 000 | Східний Бутан |
| Чалі-кха | 1 000 | Східний Бутан |
| Нупбі-кха | Немає надійних даних | Центральний Бутан, переважно околиці Тронгса |
| Інші сино-тибетські мови | ||
| Цангла (шарчоп-кха) | 138 000 | Східний Бутан; використовується також як регіональна мова міжетнічного спілкування |
| Лхокпу | 2 500 | Південний захід країни, переважно дзонгхаг Самце |
| Гонгдук | 2 000 | Гевог Гонгду в дзонгхазі Монгар |
| Лепча | 2 000 | Південний захід країни, переважно дзонгхаг Самце |
| Оле-кха | 1 000 | Кілька сіл у районі Чорних гір у центральному Бутані |
| Індоарійські мови | ||
| Непальська | 156 000 | Південний Бутан; переважно серед лхоцампа |
До цієї групи належать мови окремих громад південного Бутану, англійська як важлива мова освіти й державного управління, а також бутанська жестова мова. Відомості про поширення більшості мов нечисленних громад є неповними.[2][15] Класифікацію наведено окремо за мовною сім'єю та вужчою мовною групою.[3]
| Мова | Мовна сім'я | Мовна група | Поширення або використання |
|---|---|---|---|
| Санталі | Австроазійська | Мунда | Нечисленні громади, переважно на півдні країни[2] |
| Англійська | Індоєвропейська | Германська | Освіта, державне управління, засоби масової інформації та ділове спілкування[2][13] |
| Гінді | Індоєвропейська | Індоарійська | Міжетнічне спілкування, торгівля та спілкування з вихідцями з Індії[2][15] |
| Бантава | Сино-тибетська | Кірантська | Окремі громади в дзонгхагах Чукха, Самце та Сарпанг[15] |
| Лімбу | Сино-тибетська | Кірантська | Окремі громади в дзонгхазі Самце[15] |
| Магар | Сино-тибетська | Магарська | Окремі громади в дзонгхагах Чукха та Ціранг[15] |
| Таманг | Сино-тибетська | Таманзька | Окремі громади в дзонгхазі Ціранг[15] |
| Бутанська жестова мова | Не встановлена | Жестові мови | Освіта та спілкування глухих і слабкочуючих; використовується як мова навчання в Інституті Вангсел[14] |
Основною традиційною системою письма в Бутані є тибетське письмо в бутанському різновиді письма у-чен. Його використовують для запису дзонг-ке та чо-ке. Традиційна орфографія значною мірою зберігає історичні написання, тому між написанням слова та його сучасною вимовою дзонг-ке не завжди існує безпосередня відповідність.[16] Чо-ке протягом століть залишалася мовою писемної вченості. Нею створювали буддійські релігійні тексти, медичні й наукові трактати та інші вчені праці. Поступове використання розмовної дзонг-ке в писемності привело до формування її сучасного літературного різновиду, однак чо-ке й надалі суттєво впливає на лексику та формальні регістри дзонг-ке.[5]
Дзонг-ке вважають єдиною корінною мовою Бутану з усталеною місцевою літературною традицією. Інші корінні мови країни традиційно функціонують переважно в усній формі й не мають порівнянної стандартизованої писемної традиції. Їх фіксують у лінгвістичних дослідженнях і програмах документування, що охоплюють запис мовлення, укладання словників, опис граматики та збереження усних знань і фольклору.[10][11]
Для передавання дзонг-ке латинською абеткою 1991 року було затверджено офіційну систему Roman Dzongkha. Вона є фонологічною транскрипцією сучасної стандартної вимови, а не транслітерацією традиційного написання, і не призначена для заміни бутанського письма.[16]
Стан корінних мов Бутану істотно різниться. Частина з них використовується десятками тисяч людей, тоді як інші поширені лише в кількох селах. Визначити сучасну кількість носіїв складно, оскільки більшість наявних оцінок походить із мовознавчих обстежень кінця XX століття, а межа між окремою мовою та діалектом у деяких випадках залишається дискусійною.[5]
На життєздатність малих мов впливають не лише чисельність носіїв, а й передавання мови дітям та сфери її використання. Поширення дзонг-ке, англійської, а також великих регіональних мов поступово звужує використання деяких місцевих мов у освіті, державному управлінні та міжетнічному спілкуванні. Зокрема, лхокпу, оле-кха і гонгдук у дослідженнях характеризували як виразно загрожені через вплив відповідно дзонг-ке, кхенг-кха та непальської мова. Комісія з розвитку дзонг-ке започаткувала окрему програму документування лхокпу, оле-кха і гонгдуку, які були визначені як три найбільш загрожені мови країни. У межах програми проводили польові дослідження, описували граматику й лексику та записували усні тексти.[10]
Особливо критичним є стан різновиду оле-кха в селі Рукха. За даними дослідження, опублікованого 2016 року, серед місцевої громади чисельністю приблизно 100—150 осіб залишалася одна літня жінка, яка вільно володіла мовою, та двоє напівмовців, що засвоїли її від своїх дідусів і бабусь.[11]
- 1 2 The Constitution of the Kingdom of Bhutan (PDF) (англ.). Royal Government of Bhutan. 2008. с. 4. Процитовано 23 липня 2026.
- 1 2 3 4 5 6 7 Wangdi, Pema (2015). Language Policy and Planning in Bhutan (PDF) (англ.). Dzongkha Development Commission. Процитовано 23 липня 2026.
- 1 2 3 4 5 Hammarström, Harald; Forkel, Robert; Haspelmath, Martin; Bank, Sebastian (2026). Languages of Bhutan. Glottolog. 5.3 (англ.). Leipzig: Max Planck Institute for Evolutionary Anthropology. doi:10.5281/zenodo.18840935. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 3 4 Wangdi, Pema (2021). On Bodish languages in Bhutan: Language contact, genetic inheritance and parallelism in drift (PDF). Italian Journal of Linguistics (англ.). 33 (1): 181—215. doi:10.26346/1120-2726-173. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 3 4 5 6 7 8 van Driem, George (1994). Language Policy in Bhutan. У Aris, Michael; Hutt, Michael (ред.). Bhutan: Aspects of Culture and Development (PDF) (англ.). Gartmore: Kiscadale Publications. с. 87—105. ISBN 978-1-870838-17-7. Процитовано 24 липня 2026.
- ↑ Hyslop, Gwendolyn (2014). An Overview of Kurtöp Morphophonemics (PDF). Journal of Bhutan Studies (англ.). 31: 43—56. Процитовано 24 липня 2026.
- ↑ Hyslop, Gwendolyn (2013). On the Internal Phylogeny of the East Bodish Languages. У Hyslop, Gwendolyn; Morey, Stephen; Post, Mark W. (ред.). North East Indian Linguistics (англ.). Т. 5. New Delhi: Cambridge University Press India / Foundation Books. с. 91—109. doi:10.1017/9789382993285.005. ISBN 978-93-82264-72-9. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 Donohue, Mark (2020). Language and Dialect Relations in Bumthang. Himalayan Linguistics (англ.). 19 (3): 1—45. doi:10.5070/H919247065. ISSN 1544-7502. Процитовано 24 липня 2026.
- ↑ Grollmann, Selin (10 січня 2019). The Internal Diversity of the Tshangla Languages: Insights from Bjokapakha (PDF). ISBS Inaugural Conference (англ.). Magdalen College, University of Oxford. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 3 4 van Driem, George (2004). Bhutan's Endangered Languages Documentation Programme under the Dzongkha Development Authority: The Three Rare Gems. У Ura, Karma; Kinga, Sonam (ред.). The Spider and the Piglet: Proceedings of the First International Seminar on Bhutan Studies (PDF) (англ.). Thimphu: Centre for Bhutan Studies. с. 294—326. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 3 Hyslop, Gwendolyn (2016). Worlds of Knowledge in Central Bhutan: Documentation of 'Olekha. Language Documentation & Conservation (англ.). 10: 77—106. Процитовано 24 липня 2026.
- ↑ Hyslop, Gwendolyn (18—20 листопада 2023). The Prosodic Profile of Black Mountain Mönpa (PDF). Proceedings of the Second International Conference on Tone and Intonation. Second International Conference on Tone and Intonation (англ.). Singapore: Chinese and Oriental Languages Information Processing Society. с. 111—112. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 Ministry of Education (2019). Bhutan Professional Standards for Teachers (PDF) (англ.) (вид. 1). Thimphu: Ministry of Education, Royal Government of Bhutan. с. 44. ISBN 978-99980-41-01-1. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 Wangsel Institute for the Deaf. Paro Dzongkhag Administration (англ.). Royal Government of Bhutan. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 3 4 5 6 Dorjee, Kinley (2014). Linguistic Landscape of Bhutan: An Overview of Number of Languages, Language Policy, Language Education, and Language Use in Bhutan. Bhutan Journal of Research & Development (англ.). 3 (1): 87—102. Процитовано 24 липня 2026.
- 1 2 van Driem, George (1991). Guide to Official Dzongkha Romanization (англ.). Gaylegphug: Sherub Lham Press for the Dzongkha Development Commission, Royal Government of Bhutan. Процитовано 24 липня 2026.
| Корінні та традиційно поширені мови |
| ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мови меншин і мігрантських громад |
| ||||||||||
| Інші мови |
| ||||||||||
