Молинь Валентина Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентина Дмитрівна Молинь
Народилася1 січня 1964(1964-01-01) (60 років)
Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Відома завдякипедагогиня, мистецтвознавець
Alma materКосівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства
ЗакладКосівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
ЧленствоНаціональна спілка художників України

Валентина Дмитрівна Молинь (нар. 1 січня 1964 Україна) — українська педагогиня. Кандидат мистецтвознавства (2011), доцент. Завідувачка кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Член НСХУ (2005).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила Косівський технікум народних художніх промислів імені В.Касіяна за спеціальністю «Художня кераміки», здобула кваліфікацію майстра-художника.

1996 року закінчила Українську академію мистецтва в Києві за спеціальністю «Мистецтвознавство».

Навчалася в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського Національної академії наук України (1998—2002).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор 52 наукових статей про творчість народних майстрів Гуцульщини та професійних художників у наукових збірниках: «Мистецтвознавство України», «Мистецькі обрії», «Українська академія мистецтва», «Вісник Львівської національної академії мистецтв», «Вісник Прикарпатського університету» та фахових виданнях «Образотворче мистецтво», «Народознавчі зошити»[1].

У 2011 р. захистила кандидатську дисертацію «Народне мистецтво Гуцульщини та Покуття в художньо-культурному житті Галичини другої половини ХІХ — першої третини ХХ століття» за спеціальністю 17. 00. 06 — декоративне і прикладне мистецтво[2].

Авторка та співавторка видань

[ред. | ред. код]
  1. Краса рідного краю — альбом про творчість Геннадія Малявського (2000),
  2. Анатолій Калитко (2002),
  3. Анатолій Калитко. Живопис, графіка (2007),
  4. Іванна Ділета (2009),
  5. Микола Тимків (2009)[3],
  6. Мелодія живопису Анатолія Калитка (2012),
  7. Творчі здобутки Йосипа Приймака,
  8. Василь і Микола Девдюки (2013).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Молинь Валентина Дмитрівна. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  2. Бібліотека дисертацій України. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  3. «Микола Тимків — присвята 100-літньому ювілею майстра»[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]