Молла Насреддін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молла Насреддін
Mollanas2.JPG
Місце публікації Тифліс, Тифліс, Тебриз і Баку
Тематика сатира
Мова азербайджанська і російська
Редактор Джаліл Мамедкулізаде
Засновник Джаліл Мамедкулізаде і Неманзаде Омар Фаїк
Засновано 1906

Молла Насреддін (азерб. Molla Nəsrəddin) — азербайджанський щотижневий літературно-художній ілюстрований сатиричний журнал, який видавався в Тифлісі (19061914, 1917), Тебризі (1921) і в Баку (19221931). За 25 років було видано 748 випусків журналу (340 — у Тифлісі, 8 — у Тебризі та 400 — в Баку).

Історія[ред. | ред. код]

Марка СРСР із зображенням Джаліла Мамедкулізаде та карикатури з журналу

Заснували журнал Джаліл Мамедкулізаде і Омар Фаїк Неманзаде 1906 року в Тифлісі. Виходив журнал до березня 1912 року. У січні 1913 року журнал було відновлено, а в жовтні 1914 року — закрито. Журнал від імені мудреця Молли Насреддіна висловлював ідеї революції 1905—1907 років, а також ідеї робітничого руху в Закавказзі. Був поширений по всьому Ближньому, Середньому Сходу і впливав на розвиток демократичного друку. Журнал викривав патріархально-феодальні звичаї, закликав простий народ до боротьби за свободу, а також виступав проти імперіалізму і деспотичних режимів у країнах Сходу. 1917 року видання було відновлено, проте наприкінці того ж року перервалося, оскільки журнал того ж року заборонила цензура[1].

1921 року «Молла Насреддін» видавався деякий час у Тебризі, а від 1922 до 1931 року — в Баку. На його сторінках друкувалися такі передові азербайджанські письменники як Мірза Алекпер Сабір, Абдуррагім-бек Ахвердов, Гамгюсар, Мамед Саїд Ордубаді, Аваз Садик та ін., і такі художники як Азім Азімзаде, Йосип Роттер, Оскар Шмерлінг.

У радянський час на сторінках журналу можна було побачити заклики до боротьби за викорінення пережитків минулого з відсталістю і неосвіченістю, релігійним фанатизмом та хабарництвом, за визволення колоніальних країн Азії й Африки.

Журнал в ідеологічному плані надавав значну моральну підтримку будівництву соціалізму. Сатиричний стиль журналу був пройнятий насмішкуватістю й іронічністю. Стиль, який використовував Мірза Джаліл, був близький і зрозумілий народу. Для створення особливого підтексту використовувалися лексичні, фразеологічні та граматичні засоби, створені емоційною, іронічною мовою. Вони були насичені різноманітними прийомами викривання.

Під впливом журналу в Азербайджані створювалися такі журнали азербайджанською як «Бахлул» (1907), «Занбур» (1909—1910), «Мірат» (1910), «Ари» (Бджола) (1910—1911), «Калнійят» (1912—1913), «Лак-лак» (1914), «Туті» (1914—1917), «Мезелі» (Кумедний) (1914—1915), «Бабаї-емір» (1915—1916), «Тартан-партан» (1918), «Шейпур»(1918—1919), «Занбур» (1919), «Машал» (Смолоскип) (1919—1920), а також російською: «Джигіт» (1907—1918), «Вай-вай» (1908), «Бакинське горе» (1908—1909), «Бич» (1909—1915), «Пекельна пошта» (1909—1910), «Бакинські стріли» (1910), «Барабан» (1912—1913) та ін.

Карикатури з журналу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Касумов М. Боевой революционно-демократический журнал «Молла Насреддин», Баку, 1960
  • Шариф А. Рождение Молла-Насреддина. — Баку, 1968
  • Пашаев А. «Молла Насреддин»: друзья и враги. — Баку, 1982 (азерб.)

Посилання[ред. | ред. код]