Перейти до вмісту

Момік

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Момік
Народженняневідомо[1]
Смерть1333[1]
Національністьвірмени[1]
Країна
(підданство)
 Кілікійське царство
 Грузинське царство
НавчанняГладзорський університет
Діяльністьілюстратор рукописів, скульптор, архітектор
Архітектурний стильQ16376676?[1]
Найважливіші спорудиНораванк[1] і Церква Святої Богородиці
CMNS: Момік у Вікісховищі
Хачкар, 1306 рік

Момік (вірм. Մոմիկ) (XIIIXIV ст.) — вірменський архітектор, майстер по каменю і художник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Його ім'я вперше згадується 1283 року [2]).

Уродженець Вайоц-Дзора, випускник Гладзорского університету, учень чудового майстра Сіранеса, Момік довгий час працював у Кілікії. Повернувшись до Вірменії отримав почесну посаду придворного архітектора, скульптора і мініатюриста при дворі князів Орбелянів, що володіли Сюнікським краєм. Багато з творів цього витонченого зодчого, такі, як церква Богородиці в Арені (1321 р.), збереглися до наших днів. Але вершина творчості Момік — монастир Нораванк, що служив кафедрою Сюнікського митрополита.

Момік один з видатних представників Гладзорської школи вірменської мініатюри. З рукописів, написаних Моміком, збереглося лише декілька: один знайдено у сховищі ордену Мехітаризму у Відні, а троє інших знаходяться в Інституті стародавніх рукописів ім. Маштоца у Єревані, Вірменія.

Окрім скульптур, Момік відомий своїм витонченим різьбленням хачкарів, знайдених головним чином у монастирському комплексі Нораванк. Після смерті Степаноса Орбеляна в 1305 році Момик почав різьблення хачкара на честь великого історика, завершивши його у 1306 році.[3]

Легенда про майстра Моміка

[ред. | ред. код]

Знаменитий майстер Момік закохався у красуню-доньку одного із сюнікських князів. І дівчина покохала Моміка. Стривожений князь викликав до себе майстра й оголосив: «Віддам тобі дочку за дружину, тільки якщо ти один, без чужої допомоги, за три роки збудуєш для мене гарний монастир». Момік прийняв умову й почав працювати. Минуло неповні три роки і Момік збудував небаченої краси монастир. Роботи залишилося зовсім небагато. Дізнавшись про це, князь підіслав свого слугу до Моміка. Виконуючи княжий наказ, той прокрався на купол нового монастиря та зіштовхнув майстра з великої висоти. І останній обтесаний Моміком камінь став його надгробком. Проте легенда найімовірніше є вигадкою. Перші відомі роботи Моміка датуються 1283 роком (мініатюри у збірці молитов), а остання (Нораванк) — 1339 роком. Відповідно стаж у Моміка був щонайменше 56 років і прожив він понад 70 років.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Հայկական սովետական հանրագիտարանԵրևան: 1981. — Т. 7. — С. 698–699.
  2. Jannic Durand, Ioanna Rapti et Dorota Giovannoni (dir.), Armenia sacra — Mémoire chrétienne des Arméniens (IVe — XVIIIe siècle), Somogy / Musée du Louvre, Paris, 2007 ISBN 978-2-7572-0066-7, стор. 313. (фр.)
  3. Степан Мнацаканян та Е. Закарян. «Մոմիկ» (Момік). Вірменська радянська енциклопедія. Том VII. Єреван, Армянська РСР: Національна академія наук Республіки Вірменії, 1981, ст. 698—699.

Джерела

[ред. | ред. код]