Мосійчук Олег Валентинович
| Мосійчук Олег Валентинович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
11 травня 1980 Рубченки, Володарський район | |
| Смерть |
9 липня 2014 (34 роки) Червона Зоря, Шахтарський район | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Оле́г Валенти́нович Мосійчу́к (нар.11 травня 1980, Рубченки — пом.9 липня 2014, Червона Зоря) — солдат Збройних сил України.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1980 року в селі Рубченки де й надалі проживав. Закінчив 9 класів ЗОШ села Рубченки, у 1998 році — Володарське ПТУ; за спеціальністю «тракторист-механізатор, водій широкого профілю»[1]. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ; пройшов навчання в 169-му навчальному центрі. Після навчання служив у в.ч. в Харкові, потім — в Умані.
Мобілізований у березні 2014-го. Стрілець-помічник гранатометника, 72-гої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (72 ОМБ). З травня перебував в зоні бойових дій. Перебував на блок-постах у Володарському, Старобешівському та Амвросіївському районах Донецької області. Брав участь у супроводженні та прикритті військових колон та установок «Град» — на обстрілювані позиції в Луганську область.
9 липня о 21:30 внаслідок підриву БМП-2 на фугасі поміж селами Червона Зоря та Дмитрівка у бойовій машині здетонував боєзапас, Олег Мосійчук загинув. Тоді ж поліг Павло Висоцький; згодом від поранень помер Віталій Підлубний.
У Володарському районі з приводу його трагічної смерті оголошено триденну жалобу.
Похований в селі Рубченки; 3 Володарському районі оголошено триденну жалобу. На його повернення чекали мама і донька[2][3]
Нагороди[ред. | ред. код]
14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вічна пам'ять. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1 жовтня 2021.
- ↑ Ми пам'ятаємо!
- ↑ Небесна Гвардія
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Мосійчук Олег Валентинович [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Олег Мосійчук [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Загинув Олег Мосійчук із Володарщини
- Український Меморіал [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Сьогодні Дзвін Пам’яті пролунав дев’ять разів [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 11 травня
- Народились 1980
- Померли 9 липня
- Померли 2014
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Володарського району (Київська область)
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані у Володарському районі (Київська область)