Мотивне інтегрування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Моти́вне інтегрува́ння — це інтегрування зі значеннями в кільці мотивів, тобто класів еквівалентності алгебричних многовидів.

Мотивне інтегрування було започатковане Концевичем при доведенні гіпотези Батирева. Нехай X - гладкий комплексний проективний алгебричний многовид Калабі-Яу вимірності n (що для наших потреб означає існування голоморфної n-форми, яка ніде не перетворюється в 0). Інакше кажучи, n-тий зовнішній степінь голоморфного кодотичного розшарування є тривіальним одновимірним розшаруванням. За допомогою p-адичного інтегрування Батирев довів, що біраціонально еквівалентні гладкі многовиди Калабі-Яу , мають однакові числа Бетті, . Концевич довів за допомогою мотивного інтегрування, що такі ж , мають однакові числа Годжа .

Геометричний підхід[ред. | ред. код]

Годжева характеристика є функцією з категорії комплексних многовидів (відокремлюваних редукованих схем скінченного типу), де наївне кільце Ґротендіка - абелева група, породжена класами ізоморфізму [X] таких многовидів зі співвідношеннями для замкненого (за Зариським) підмноговиду . Добуток заданий як . Клас ізоморфізму прямої позначається . Нехай - відтинково тривіальне розшарування з шаром Z. Це означає, що X можна записати як скінченне диз'юнктивне об'єднання локально замкнених підмножин , таких, що є проєкцією. Тоді в .

Кажемо, що є d-вимірним, , якщо цей елемент представляється як , , , і не існує представлення з для всіх i. За означенням . Вимірність поширюється на локалізацію вимогою . Функція є неархімедовою нормою на . Поповнення у цій нормі є кільцем, у якому приймають значення мотивні міри і мотивні інтеграли. Ряд з елементами збігається в при .

Простір, по якому відбувається інтегрування, це простір дуг, або -струменів для даного гладкого комплексного проективного многовида X вимірності n. Схема m-струменів визначається природною бієкцією

для всіх -схем Z. В дійсності, є гладким многовидом і -розшаруванням над X, зокрема, . Точніше, є -розшаруванням над . Простір дуг, або -струменів, , задовольняє природній бієкції

Підмножина називається циліндричною, якщо для деякої конструктивної підмножини , де - канонічне відображення. Алгебра конструктивних підмножин схеми - це найменша алгебра, що містить підмножини, замкнені в топології Зариського. Об'ємом (мірою) циліндричної множини A назвемо елемент . Він не залежить від вибору m: , , оскільки - локально тривіальне -розшарування. Клас циліндричних множин поширюється до класу вимірних множин. Серед вимірних функцій міститься функція визначена порядком дотичності дуги до підсхеми , визначеної пучком ідеалів . Отже, функція співставляє дузі супремум поміж всіх , таких, що . Тоді для є циліндричною множиною. Якщо підмноговид Y ніде не щільний в X, то є вимірною множиною міри 0. Мотивний інтеграл функції визначається як

Наприклад, для і . Для ефективного дивізора () з носієм з нормальними перетинами і гладкими маємо

де .

Якщо - власний біраціональний морфізм гладких -схем і D - ефективний дивізор на X, то

(формула Концевича заміни змінних в мотивному інтегралі). Відносний канонічний дивізор визначається ідеалом Якобі для f. Ця формула застосована до відображень і дозволяє зробити висновок, що біраціонально еквівалентні , мають однаковий об'єм , а, отже, і однакові числа Годжа.

Арифметичний підхід[ред. | ред. код]

В арифметичному підході мотивний об'єм співставляється не множинам, а формулам логіки з мови Денефа-Паса, що описує кільця дискретного нормування. На цьому шляху вдається обчислити деякі p-адичні інтеграли, які не піддаються прямому обчисленню. Денефом та Лезером доведена теорема про універсальність мотивного об'єму: нехай - формула для кілець дискретного нормування; K - локально компактне неархімедове поле з кільцем цілих та полем лишків , ; dx - міра Хаара на , нормована умовою, що міра - одиниця; - мотивний об'єм (збіжна сума многовидів над ). Якщо відкинути скінченне число простих p, то у решті випадків p-адичний об'єм може бути обчислений через мотивний об'єм як .

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія Сучасної України