Музей Немировича-Данченка
Меморіальний музей-садиба Вол. І. Немировича-Данченка  | |
|---|---|
 | |
| 47°49′19″ пн. ш. 36°48′47″ сх. д. / 47.82199370758294776° пн. ш. 36.81321488008995146° сх. д.Координати: 47°49′19″ пн. ш. 36°48′47″ сх. д. / 47.82199370758294776° пн. ш. 36.81321488008995146° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | вул. В.І. Немировича-Данченка, 46, Нескучне Великоновосілківського району Донецької області |
| Адреса | вулиця В.І. Немировича-Данченка, 46, Нескучне, Донецька область, Україна |
| Засновано | 1993 |
| Директор | Марина Глушко |
| Сайт | mussadnd.wordpress.com |
  Музей Немировича-Данченка (Україна) | |
 | |
 Музей Немировича-Данченка у Вікісховищі | |
Меморіальний музей-садиба Володимира Івановича Немировича-Данченка — філія Донецького обласного краєзнавчого музею, яка знаходиться в селі Нескучне Великоновосілківського району Донецької області й присвячений театральному діячеві Володимиру Івановичу Немировичу-Данченку.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Меморіальний музей-садиба Володимира Івановича Немировича-Данченка (відділ Донецького обласного краєзнавчого музею) – пам’ятка національного значення України – знаходиться в селі Нескучне Великоновосілківського району Донецької області й був відкритий 1992 року, згідно з рішенням Донецького обласного виконкому. Експонати музею розмістили в садибному будинку посеред парку.
В садибі з 1856 до 1883 рр. проживав педагог і просвітитель Микола Олександрович Корф. Маєток після смерті батька перейшов у спадок дочці М. О. Корфа – Катерині Миколаївні, яка одружилась з В. І. Немировичем -Данченком[1].
Тут, у Нескучному, творчість В. І. Немировича-Данченка досягла апогею. Ним були нстворені повісті й романи «В степу», «На літературних хлібах», «Губернаторська ревізія», «Пекло», п'єси «Остання воля», «Нова справа», «Ціна життя», «Золото», «У мріях». У садибі визріває задум провести реформу театру, звідси він послав К. С. Станіславському запрошення на їх історичну зустріч у «Слов'янському базарі», тут отримав дозвіл від А. П. Чехова на постановку його п'єси «Чайка». До садиби прилягає Нескучний ліс, який є ландшафтним заказником, площею 16 гектарів[1]. У 1999 році будинок-музей пам'ятник внесено за № 3594 в «Державний реєстр національного культурного надбання»[2].
Діяльність музею[ред. | ред. код]
У 1999 році в музеї відкрито постійнодіючу експозицію, яку присвятили 140-річчю від дня народження Володимира Івановича Немировича-Данченка та 100-річчю створеного ним МХАТу. У створенні експозиції активну участь узяв колектив МХАТу ім. А. П. Чехова та сім'я онука — Василя Михайловича Немировича-Данченка, заслуженого артиста Росії, завідувача музичної частини цього театру. У підборі експонатів музею брали участь діячі культури Донеччини, земляки, які мешкають в різних містах Росії і України, а також місцеві мешканці[2].
Експозиція музею розміщена в 5-ти залах і розповідає про життя і діяльність барона Корфа та В. І. Немировича-Данченка. Інтер'єр музею зберігає колишню обстановку будинку-садиби: вітальня, де господарі приймали гостей з Москви; кабінет В. І. Немировича-Данченка; кімната Катерини Миколаївни та сина Михайла, в якій представлені особисті речі: друковані видання, фото, костюми, театральні реквізити, меблі, які пов'язані з творчістю видатних майстрів МХАТу[1].
Меморіальний музей проводить активну екскурсійну, культурно-просвітницьку роботу. Здійснює роботу в плані науково-дослідницької діяльності Донецького обласного краєзнавчого музею, підтримує творчі зв'язки з музеєм МХАТу та школою-студією ім. В. Немировича-Данченка у Москві, Будинком-музеєм А.П. Чехова в Ялті та з багатьма іншими закладами культури[2].
Адреса: 85582, Донецька обл.., Великоновосілківський р-н, с. Нескучне, вул. Немировича-Данченка, 46.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Олександр Бугайов. Трудар народної школи із Нескучного // Український світ. — 2005. — № 4-6. — С. 29-30.
- Вовк И., Грибанова В. Мемориальный музей-усадьба В. И. Немировича-Данченко // Весь Донбасс. Маршруты выходного дня. 50 лучших мест для семейного отдыха / Телегид. Специальный выпуск.. — Донецк, май 2010. — № 1. — С. 84.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Музей-усадьба Немировича-Данченко. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
- ↑ а б в Меморіальний музей-садиба Володимира Івановича Немировича-Данченка. Архів оригіналу за 23 листопада 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.