Державний реєстр національного культурного надбання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Державний реєстр національного культурного надбання — список пам'яток археології, архітектури й містобудування, історичних, документальних й інших об'єктів, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки України.

Історія створення[ред. | ред. код]

Створений Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 12 серпня 1992 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання»[1] за підписами тодішнього прем'єр-міністра В. Фокіна та міністра В. Несміха. Згідно з цією постановою, Реєстр був запроваджений відповідно до Основ законодавства України про культуру з метою обліку об'єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Постанова визначає порядок занесення та виключення об'єктів з (до) реєстру, координацію дій суспільних інституцій щодо управління та охорони національного надбання. На 2000 рік статус постанови «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання» невизначений[2].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Єдиного закону про Державний реєстр національного культурного надбання не існує. Проте, цей реєстр згадано у кількох інших документах. Зокрема, порядок формування Реєстру регулюється чотирма Законами України: «Про культуру», «Про музейну справу», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та деякими іншими законодавчими актами.

Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України.

Законодавче визначення терміну[ред. | ред. код]

Законодавче визначення терміну «Національне культурне надбання» дається у пункті 14 Загальних положень Закону України «Про культуру» (прийнято 2011 року):

« 14) національне культурне надбання — сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України. »

Щодо самого реєстру в цьому законі сказано лише побіжно, в одному з пунктів Статті 16. «Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ»:

« 3. Унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок Українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнаються об'єктами національного культурного надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. Порядок включення до зазначеного реєстру та порядок ведення обліку об'єктів національного культурного надбання визначаються Кабінетом Міністрів України. »

Зміст реєстру[ред. | ред. код]

Державний реєстр національного культурного надбання охоплює:

  • пам'ятка історії — будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів;
  • пам'ятка археології — городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що є визначними пам'ятками національної культури і характеризують певні етапи історичного розвитку;
  • пам'ятки містобудування і архітектури — унікальні ансамблі і комплекси, окремі об'єкти архітектури, а також пов'язані з ними твори монументальної скульптури і живопису, декоративно-ужиткового і садово-паркового мистецтва, природні ландшафти; пам'ятки мистецтва — визначні твори монументального, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва;
  • документальні пам'ятки — унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фотодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання.

До Державного реєстру можуть бути занесені й інші об'єкти, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки.

Інші реєстри[ред. | ред. код]

Окрім Державного реєстру національного культурного надбання, паралельно, окремо одне від одного існують інші Державні реєстри тощо, що може розглядатися як національне надбання України:

  • Державний реєстр нерухомих пам'яток України (створений у 2008 році) — регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України. У вигляді офіційної копії, зберігається у архіві Міністерства культури і мистецтв України.

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]