Великоновосілківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великоновосілківський район
Vel novosilskiy rayon gerb.png Vel novosilskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Донецька область
Код КОАТУУ: 1421200000
Утворений: 7 березня 1923
Населення: 39 977 (на 1.04.2015)
Площа: 1900 км²
Густота: 22.2 осіб/км²
Тел. код: +380-6243
Поштові індекси: 85500-85583
Населені пункти та ради
Районний центр: Велика Новосілка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 16
Смт: 1
Села: 51
Селища: 15
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 85500, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 34, 2-14-83
Веб-сторінка: Великоновосілківська РДА
Голова РДА: Кравченко Ганна Анатоліївна
Голова ради: Головко Сергій Васильович

Commons-logo.svg Великоновосілківський район у Вікісховищі

Великоновосілкі́вський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Донецької області з центром у смт Велика Новосілка. Розташований у південно-західній частині області. Утворено район 7 березня 1923 року. Населення району становить 41 073 осіб (на 1.08.2013). Площа району — 1,9 тис. км².

Загальні відомості[ред.ред. код]

Межує на півночі з Покровським районом Донецької області, на північному заході — з Дніпропетровською областю, на південному заході — із Запорізькою областю, на сході — з Мар'їнським районом Донецької області, на південному сході — з Волноваським районом Донецької області.

Дата заснування району — 7 березня 1923 року. 10 жовтня 1959 року район укрупнено шляхом об'єднання зі Старомлинівським районом.

Першими та найстарішими населеними пунктами на території району стали села Андріївка та Олексіївка, які були засновані в 1660 році запорожцями. У XVIII—XIX століттях виникла більшість крупних селищ та сіл району: Комар, Костянтинопіль, Багатир, Улакли, Великий Янісоль (Велика Новосілка). Нинішнє смт Велика Новосілка засноване у 1779 році греками-переселенцями з Криму.

Між Великоновосілківським районом та обласним центром Донецьком відстань 90 км. Площа району — 190130 га, в тому числі сільгоспугідь — 172240 га. Кількість населення на 01.01.2007 — 45 тисяч осіб.

Площа с/г угідь — 171,9 тисяч га, з них: в державній власності — 44,1 тисяч га, в приватній — 127,8 тисяч га.

Населених пунктів: селище міського типу — 1 — смт Велика Новосілка (до 1946 року — Великий Янісоль), засноване в 1779 році греками-переселенцями з Криму. 51 село, селищ — 15.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 16 сільських рад, які об'єднують 67 населених пунктів та підпорядковані Великоновосілківській районній раді. Адміністративний центр — селище міського типу Велика Новосілка[1].

Населення[ред.ред. код]

Населення району — 44,3 тисяч осіб в тому числі міського 6,6 тисяч осіб, сільського 37,7 тисяч осіб. За статтю: чоловіки — 46,6 %, жінки — 53,4 %.

Національний склад населення району за переписом 2001 року[2]

чисельність частка
українці 31 850 64,6
греки 9 730 19,7
росіяни 6 568 13,3
білоруси 240 0,5
турки 168 0,3

Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[3]

українська російська грецька вірменська
Великоновосілківський район 50,3 47,4 1,4 0,1
смт Велика Новосілка 17,1 81,8 0,9 0,1
Андріївська сільрада 92,2 7,1 0,4
Багатирська сільрада 45,8 53,3 0,7
Євгенівська сільрада 92,0 8,0
Зеленопільська сільрада 86,6 12,0
Іскрівська сільрада 91,8 7,9 0,1 0,1
Комарська сільрада 33,6 61,3 4,9 0,1
Костянтинопільська сільрада 17,5 71,1 3,4
Краснополянська сільрада 12,4 80,3 7,1
Новопетриківська сільрада 90,4 9,6 0,0
Керменчицька сільрада 75,2 24,8 0,1
Піддубенська сільрада 69,2 27,9 0,1
Роздольненська сільрада 37,7 61,4 0,7
Старомайорська сільрада 62,8 36,9 0,0 0,1
Старомлинівська сільрада 32,9 65,7 0,6 0,2
Шахтарська сільрада 84,8 15,1
Шевченківська сільрада 87,8 11,8 0,1 0,0

Пам'ятки[ред.ред. код]

Докладніше: [[{{{1}}}|{{{1}}}]]

У Великоновосілківському районі Донецької області на обліку перебуває 54 пам'ятки історії.

Музей-садиба В. І. Немировича-Данченко с. Нескучне

Одним з пам'ятників історії національного значення на Донеччині є меморіальний музей-садиба Немировича-Данченка в селі Нескучне.[ред.ред. код]

Меморіальний музей-садиба ім. В. І. Немировича-Данченка заснований у 1992 році рішення Донецької обласної ради народних депутатів, як відділ Донецького обласного краєзнавчого музею. Садиба заснована в 50-х роках XIX століття та пов'язана з життям і діяльністю видатного педагога й просвітника, земського діяча барона М. О. Корфа (до 1883 р.) та його зятя Володимира Івановича Немировича-Данченко, всесвітньовідомого театрального діяча, засновника Московського художнього театру, народного артиста СРСР (з 1886 до 1917 рр.).

Створення і відкриття постійної композиції здійснено за підтримки Олега Миколайовича Єфремова, народного артиста СРСР, художнього керівника Московського художнього театру ім А. П. Чехова та родині Василя Миколайовича Немировича-Данченко (онука В. І. Немировича-Данченко).

Ще однією значущою пам'яткою архітектури в районі є Церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка розташована в селі Андріївка Великоновосілківського району.

Була збудована у 1795 році. Будівля церкви розташована на узвишші села, навкруги у радіусі 100 метрів територія вільна від забудови.

На вигляд церква — однобанна дерев'яна будівля розміром 10*30 м з допоміжними спорудами. Внутрішнє оздоблення церкви — фрески по штукатурці, різний іконостас, декоративна люстра, розпис.

«Братська могила учасників громадянської війни, підпільника і Радянських воїнів»[ред.ред. код]

смт Велика Новосілка, вул. Центральна

- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724 1 грудня 1918 р. у с. Великий Янісоль був обраний волосну Раду селянських депутатів, створений Військово-Революційний комітет з керівництва повстанськими загонами. У січні 1919 р. ці загони були перетворені у 8-й Радянський інтернаціональний полк 2-ї бригади 3-ї Задніпровської дивізії. В 1918—1920 рр. полк брав активну участь у боротьбі проти білогвардійців, денікінців, махновців. У боротьбі за владу Рад загинули бійці полку Чермалих О. В., Маліч В. Ф., Балабан П. І., Халабузарь П. І. та ін

 У роки тимчасової фашистської окупації у Великому Янісолі діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група. Наприкінці травня 1942 р. майже всі її члени були заарештовані. 3 червня 1942 р., напередодні розстрілу, троє підпільників здійснили втечу. Піти з села зміг лише Леонід Тимиренко, але і його було піймано у полі і розстріляно.

 13 вересня 1943 р. при визволенні села воїнами 40-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир-Герой Радянського Союзу, гвардії полковник Козак Д. В.) з 31-го гвардійського стрілецького корпусу генерал-майора Утвенка А. І. та 65-ї танкової бригади полковника Шевченко А. М. з 11-го танкового корпусу генерал-майора танкових військ Радкевича Н. Н., загинули 13 воїнів, серед них командир дивізії Козак Д. В. (похований в р. Донецьк), гвардії підполковник Чумаков П. Я., гвардії майор Баталін Н. Р.

У березні 1959 р. і травні 1966 р. останки загиблих були поховані в одну братську могилу.

 У 1966 р. встановлені меморіальні плити.

«Братська могила підпільників, в якій похований Герой Радянського Союзу Бєлогуров»,[ред.ред. код]

смт Велика Новосілка, вул. Азовська

- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724

З листопада 1941 р. в с. Времьевка діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група. Організував її Герой Радянського Союзу (удостоєний звання за участь у Радянсько-фінляндській війні 1939—1940 рр.), комуніст, військовий льотчик 

А. В. Бєлогуров. (Будучи збитим у вересні 1941 р. в районі Херсона, він втік з німецького полону і дістався до рідного села). Крім нього в групу входили 12 осіб: вчитель Акритов В. Ю., комуніст Р. А. Жуков, комсомольці-сестри Л. Ф. і Ю. Ф. Темиренко, їх брати Л. Ф. Темиренко і Р. Ф. Темиренко, В. К. Дегтяренко, сестри М. К. і Л. К. Дегтяренко, А. В. Мірошниченко, Я. І. Червоненко та В. О. Дерев'янченко.

 Учасники групи на конспіративній квартирі у Дегтяренко Віри Михайлівни створювали плани диверсій, слухали повідомлення Радінформбюро, готували листівки, вишивали Червоний Прапор. Група проводила антифашистську пропаганду, розклеювала листівки, збирали зброю, здійснювала диверсії, мала намір створити великий партизанський загін для збройних дій в тилу ворога.

Але наприкінці травня 1942 р. з допомогою провокаторів, які проникли в групу, підпільники були вислідили і майже всі заарештовані.

3 червня 1942 р. після звірячих катувань заарештовані члени групи були розстріляні на околиці с. Великий Янісоль. За втечу з в'язниці одного з підпільників — Леоніда Темиренко — були розстріляні також його батько і мати і Ю. Акрытов, який за завданням підпільників працював в поліції і допоміг Л. Темиренко бігти. 

У 1959 р. на місці розстрілу встановлено пам'ятник.

«Могила Романченко П. С.»[ред.ред. код]

С. Нескучне, вул. Плысенко

- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724

У листопаді-грудні 1917 р. жителі с. Нескучне з величезним піднесенням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу, було обрано ревком. Його першим головою обрано революційно налаштований фронтовик Романченко Прокіп Степанович. Під керівництвом ревкому в селі почалися революційні перетворення: поділена земля, конфісковано і розподілено між селянами майно багатіїв і т. д.

У квітні 1918 р. с. Нескучне окупували австро-німецькі війська. В селі почався контрреволюційний терор, відновлення колишніх порядків.

В липні 1918 р. по зраді місцевих куркулів був схоплений голова ревкому Романченко П. С. і після звірячих катувань і знущань розстріляний окупантами.

На могилі в 1938 р. встановлено пам'ятник.

«Братська могила Радянських військовополонених»[ред.ред. код]

вул. Маяковського

- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724

- перебуває на балансі Старомлинівської сільської ради.

Захопивши с. Старий Керменчик (Старомлинівка) 10 жовтня 1941 р., німецько-фашистські окупанти протягом двох років тероризували і грабували населення. У період окупації на території села фашистами розстріляно близько 100 осіб, більше сотні уродженців села були вивезені на каторжні роботи в Німеччину.

Взимку 1942 р. в приміщенні колишньої школи, розташованої в східній стороні села, гітлерівські окупанти влаштували пересильний концтабір для Радянських військовополонених, де постійно перебувало близько 600 осіб. Їх морили голодом, били, а хворих і виснажених тут же розстрілювали, скинули трупи в силосну яму.

Після визволення села Радянськими частинами 12 вересня 1943 р. на території табору були виявлені трупи 250 Радянських військовослужбовців. Імена загиблих не встановлені.

На місці поховання у 1955 році встановлено пам'ятник.

Пам'ятник є свідченням звірств, чинилися на Радянській землі німецькими фашистами у роки тимчасової окупації під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.

На сьогоднішній день первісне монументальна споруда замінено на інше, без відображення в паспортної документації, у зв'язку з чим належить робота по ідентифікації пам'ятника.

«Братська могила Радянських воїнів, невідомого солдата і пам'ятник односельчанам»[ред.ред. код]

вул. Першотравнева

- Рішення виконкому Донецької обласної Ради депутатів трудящих від 17 грудня 1969 р. № 724

- перебуває на балансі Старомлинівської сільської ради.

Завершальний етап операції Радянських військ по звільненню Донбасу характеризувався завзятими боями, які довелося вести нашим військам вздовж всієї лінії річки Мокрі Яли.

12 вересня 1943 р. передові частини 12-ї гвардійської кавалерійської дивізії полковника Григоровича в. І. з 5-го гвардійського Донського кавалерійського корпусу генерал-майора Селіванова А. Р. і 301-ї стрілецької дивізії полковника Антонова В. С. з 9-го стрілецького корпусу генерал-майора Рослого В. П., вийшовши до річки біля села Завітне Бажання, почали бій за переправу. Наступ наших частин наштовхнулося на потужне організоване опір ворога. З підходом до місця бою основних з'єднань Радянських військ міць наступу наших частин значно зросла. Ворожа оборона до вечора того ж дня була прорвана. Радянські війська, форсувавши річку, оволоділи населеним пунктом.

В бою загинуло 7 воїнів, похованих у парку. У 1955 р. встановлено пам'ятник. У 1964 р. с. Вдале братську могилу перенесено прах невідомого солдата. 

50 жителів села віддали своє життя в боях за Батьківщину, серед яких: Андрющенко Ф. М., загинув в 1942 р. при обороні Севастополя; Бондаренко В. Е., загинув 10 січня 1943 р. під Сталінградом.

Імена полеглих односельців увічнені на стелі.

У 1970 році встановлена меморіальна стела в пам'ять про загиблих односельців.

Пам'ятник на могилі увічнює імена воїнів-героїв, односельців, які віддали життя в боях за Радянську Батьківщину на фронтах Великої Вітчизняної війни 

1941—1945 рр .. 

Церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Андріївка

Також у районі розташована комплексна пам'ятка природи місцевого значення Дубові насадження.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Великоновосілківського району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 18,83 % (проголосували 6 042 із 32 081 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 44,55 % (2 692 виборців); Сергій Тігіпко — 17,06 % (1 031 виборців), Юлія Тимошенко — 10,59 % (640 виборців), Анатолій Гриценко — 5,73 % (346 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 3,06 %.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Дніпропетровська область Дніпропетровська область
(Межівський район)
Покровський район
Дніпропетровська область Дніпропетровська область
(Покровський район)
Gray compass rose.svg Мар'їнський район
Запорізька область Запорізька область
(Гуляйпільський район)
Запорізька область Запорізька область
(Розівський район)
Волноваський район
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.