Мулик Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мулик Михаїл Іоаннович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Мулик
Загальна інформація
Народження 28 жовтня 1920(1920-10-28)
Горожанка, нині Монастириський район Тернопільська область
Смерть 25 січня 2020(2020-01-25) (99 років)
Івано-Франківськ, Україна
Громадянство  Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1943–1945
Вид ЗС Ваффен-СС
Формування  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви Друга Світова війна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мулик.

Михайло Іванович Мулик (нар. 28 жовтня 1920, Горожанка — пом. 25 січня 2020, Івано-Франківськ) — український громадський та військовий діяч, вояк дивізії СС «Галичина», в'язень радянських концтаборів, багатолітній голова станиці Галицького братства колишніх вояків 1-ї української дивізії Української Національної Армії[1], почесний громадянин Івано-Франківська[2], останній комбатант дивізія СС «Галичина» в Івано-Франківську[3][4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Мулик народився 28 жовтня 1920 року в селі Горожанка, нині Монастириський район Тернопільська область. Його батько Іван був підстаршиною Українських січових стрільців. Ще у юності став членом юнацтва ОУН, а в 1937 році став членом Організації Українських Націоналістів. За її завданням у вересні 1943 року вступив до лав дивізії «Галичина». Служив радистом. Учасник битви під Бродами у липні 1944 року. Потрапив у радянський полон. Два роки допитували в московській Луб'янській в'язниці. На 10 років позбавили волі й на п'ять — громадянських прав.

Покарання відбував на вугільних шахтах в Республіці Комі.

Із заслання повернувся 1958 року. Оселився у Станіславі, тепер — Івано-Франківськ. Працював маляром, столяром, паралельно здобуваючи економічну освіту на вечірньому відділенні автомобільного технікуму. Ще до закінчення технікуму почав працювати економістом, а згодом і бухгалтером. Працював головним бухгалтером на виробничому об'єднанні «Прикарпатліс» до виходу на пенсію. У 1989 році став членом культурно-наукового товариства «Рух». Був бухгалтером ліквідаційної комісії міськкому й обкому КПРС.

1991 року організував Товариство політичних в'язнів і репресованих. За рік із дивізійником Володимиром Малкошем створив Братство колишніх вояків «Галичини». Щороку 28 квітня святкував день створення дивізії «Галичина».

У 2017 році отримав звання почесного громадянина Івано-Франківська. Досі не реабілітований українською владою.

Помер 25 січня 2020 року в місті Івано-Франківськ. 27 січня 2020 року в Івано-Франківську відбулось прощання з Михайлом Муликом в Будинку смутку, що на вулиці Ребета, на яке зібралися рідні, близькі, представники влади та усі небайдужі містяни[5]. Похований 28 січня 2020 року в Івано-Франківську на міському кладовищі. Похоронне Богослужіння відслужив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

Мав ряд дивізійних нагород[7].

Почесні звання[ред. | ред. код]

  • Почесний Громадянин міста Івано-Франківська (з 2017 року)

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 13 квітня 2022 року на честь Михайла Мулика перейменували вулицю Гаркуші в місті Івано-Франківськ[8]

Доробок[ред. | ред. код]

Михайло Мулик написав вісім книжок про український визвольний рух.

  • «За Україну боролись, за Україну вмирали». — Івано-Франківськ, 2016. — 288 ст. ISBN 978-966-428-488-9[9][10]
  • «Під сонцем Італії. Московські морози.» — Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2013. — 120 с. ISBN 978-966-428-306-6
  • «Дух, що тіло рве до бою…» — Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2010. — 215 с.
  • «Трагедія нації». — Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2003. — 82 с. ISBN 966-7524-22-1
  • «Пам'ять серця». — Івано-Франківськ, 1997. — 20 с.
  • «Від січового стрілецтва до революції гідності»." — Івано-Франківськ: «Місто-НВ», 2015. — 206 с.

Література[ред. | ред. код]

  • «Почесні громадяни міста Івано-Франківська». — Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2019.
  • Андрій Охрімович, Олег Криштопа. «Україна. Загартована болем». «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. — 434 с. ISBN 978-966-14-9129-7

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вшанування гідних [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.] «Незборима нація»
  2. ↑ 99-річчя відзначив почесний громадянин Івано-Франківська Михайло Мулик. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  3. ↑ Останній у Франківську вояк дивізії СС «Галичина» Михайло Мулик розповів, як допомагає АТОвцям (відео). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 15 квітня 2020.
  4. ↑ Обласна рада висловлює глибокі співчуття з приводу смерті Михайла Мулика. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  5. ↑ В Івано-Франківську відслужили поминальну панахиду за почесним жителем міста ветераном дивізії «Галичина» Михайлом Муликом: фоторепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  6. ↑ Під звуки оркестру: у Івано-Франківську провели в останню путь Михайла Мулика. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ В Івано-Франківську перейменували 25 вулиць з російськими назвами. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
  9. ↑ За Україну боролись, за Україну вмирали. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  10. ↑ Михайло Мулик презентував нову книгу «За Україну боролись, за Україну вмирали» [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.] ОТБ «Галичина»

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мулик_Михайло_Іванович&oldid=41848911