Мунія сіроголова
| Мунія сіроголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura caniceps (Salvadori, 1876) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Munia caniceps | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія сіроголова[2] (Lonchura caniceps) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Ендемік Папуа Нової Гвінеї.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10-11 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, горло і груди білуваті, спина, крила і живіт коричневі, гузка і хвіст чорнувато-коричневі, на надхвісті помітна жовтувата пляма. Очі темно-карі, дзьоб сизий, лапи сіруваті.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- L. c. caniceps (Salvadori, 1876) — південне узбережжя півострова Папуа (від острова Юл[en] і протоки Холл до Порт-Морсбі);
- L. c. scratchleyana (Sharpe, 1898) — гори Малалауа і Купріано (південний схід Нової Гвінеї);
- L. c. kumusii (Hartert, EJO, 1911) — північне узбережжя півострова Папуа (від річки Кумусі[en] до верхів'їв річки Муса[en].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сіроголові мунії живуть в заростях на берегах водойм, на луках і болотах, в саванах, в чагарникових заростях і садах. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, іноді утворюють зграї до 1000 птахів. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами, пагонами і дрібними літаючими комахами. Розмножуються протягом всього року, пік гніздування припадає на сезон дощів з жовтня по квітень. Гніздо кулеподібне, робиться з переплетених стебел і рослинних волокон. В кладці від 3 до 6 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них деякий час.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura caniceps: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |