Муха морквяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Муха морквяна
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Родина: Psilidae
Рід: Psilla
Вид: Муха морквяна
Біноміальна назва
Psilla rosae
Johann Wilhelm Meigen, 1830
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamaepsila rosae
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 666059

Муха морквяна (Psila rosae) — муха родини Psilidae, ряду двокрилих. Шкідники зонтичних овочевих культур. В Україні трапляється повсюдно, однак більш численна і шкодочинна в районах з підвищеною зволоженістю та на заході Лісостепу, Поліссі, передгір'ї Карпат.

Особливості біології[ред.ред. код]

Імаго розміром 4—5 мм, блискучочорна із зеленуватим полиском; голова округла, жовтокоричнева з чорною трикутною плямою на тім'ї; вусики й ноги жовті; крила широкі, прозорі, з зеленуватим відтінком. Яйце розміром 0,6 мм, молочнобіле, овальне, з довгастими реберцями, звужене на задньому кінці у вигляді стебельця. Личинка 6—7 мм завдовжки, блідожовта, блискуча, із загостреним переднім кінцем і округленим заднім. Несправжній кокон розміром до 5 мм, видовженоовальний, бурий.

Зимують лялечки в колисочках у поверхневому шарі ґрунту, а також в овочесховищах. Виліт мух відбувається у травні при прогріванні ґрунту до 15—17 °С, що збігається з цвітінням яблуні та горобини. Мухи тримаються у затінених вологих місцях. Додатково живляться нектаром квіток зонтичних рослин. Яйця самки відкладають увечері групами на ґрунт поблизу кормових рослин. Плодючість — 100–120 яєць. Відкладання яєць триває 20—25 діб. Через 5—10 діб відроджені личинки вбуравлюються в коренеплід і проточують у ньому звивисті ходи. Живлення триває 20—25 діб, після чого личинки залишають коренеплід і заляльковуються в ґрунті у несправжньому коконі на глибині 4—10 см. Через 12—15 діб вилітають мухи другої генерації. Розвиток личинок другого покоління розтягується до 40—50 діб. Личинки, що завершили живлення, заляльковуються в колисочках у поверхневому шарі ґрунту, де й залишаються до весни. Частина шкідника з урожаєм моркви потрапляє в овочесховища. За рік розвивається дві генерації. Листя пошкоджених рослин набуває фіолетовочервоного відтінку і в міру загнивання коренеплоду жовтіє і засихає. Поточені личинками другого покоління коренеплоди моркви втрачають смакові якості й стають непридатними для вживання.

Природні вороги[ред.ред. код]

Відкладені яйця, личинок і лялечок шкідника знищують жуки стафіліни, жужелиці, хижі трипси тощо. Личинок заражають їздці браконіди — Opius rufipes Wesm., O. earbonarius Nees., Alysia manducator Pz., A. truncator Nees., Dapsilarthra apii Curt., іхневмоніди — Perilissus lutescens Holmgr., Tersilochus melanogaster Thoms.

Заходи захисту[ред.ред. код]

Віддалення нових посівів моркви від торішніх на 500–1000 метрів, що знижує можливість їх заселення морквяною мухою, яка слабко літає. Своєчасні проривання й прополювання моркви роблять їх менш привабливими для шкідника. Зяблева оранка поля після збирання врожаю. При чисельності, що перевищує одне яйце мухи на 20 рослин, — застосування інсектицидів.