Мікоян Альберт Маміконович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Альберт Мікоян
Особові дані
Повне ім'я Альберт Маміконович Мікоян
Народження 2 лютого 1939(1939-02-02) (80 років)
  Боржомі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція нападник/півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив виступи
Юнацькі клуби
1961 «Локомотив» (Тбілісі)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1965–1971 СРСР «Волинь» (Луцьк) 250 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
?-1982 СРСР ДЮСШ «Торпедо» (Луцьк)
1983 СРСР «Торпедо» (Луцьк) (Асистент)
2000— Україна «Волинь» (молодіжний склад)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альберт Маміконович Мікоян (нар. 2 лютого 1939, Боржомі) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника та півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Відомий насамперед виступами за футбольний клуб «Волинь», де був одним із найкращих футболістів 60-х років XX століття, та тренерською діяльністю у дитячо-юнацькій школі, юнацьких та молодіжних командах луцького клубу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Альберт Мікоян народився у 1939 році у грузинському місті Боржомі. З 18 років виступав за місцеву любительську команду «Авангард». У 1961 році молодого футболіста запросили до команди майстрів — тбіліський «Локомотив». Після нетривалих виступів за тбіліський клуб Альберта Мікояна призивають у ряди Радянської Армії. Служити строкову службу Мікоян потрапив на Волинь. Талановитий молодий футболіст звернув на себе увагу армійського клубу з Володимира-Волинського, який успішно виступав у чемпіонаті області та України. У товариських іграх з командами майстрів володимирська армійська команда часто перемагала іменитих суперників, і успішна гра молодого нападника не залишилась непоміченою — Альберта Мікояна запросили грати в обласний центр Волині — Луцьк, команда якого грала в тодішньому класі «Б». Дебютував Мікоян за луцький клуб 25 липня 1965 року, і швидко став одним із лідерів нападу та улюбленцем вболівальників команди. Але після важкої травми футболісту довелось змінити амплуа — спочатку флангового захисника, потім центрального оборонця, а в кінці футбольної кар'єри — ще й опорного півзахисника. Альберт Мікоян виступав за «Волинь» до 1971 року. Після невдалих виступів у другій союзній лізі луцький клуб було вирішено розформувати, і на його місці було створено уже армійський клуб, старший тренер якого не бачив місця у складі команди для уже вікового гравця, яким на той час став Мікоян. Після нетривалих виступів за команди колективів фізкультури області Альберт Мікоян остаточно повісив бутси на цвях.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення футбольної кар'єри Альберт Мікоян почав кар'єру тренера. Спочатку колишній футболіст керував секціями в ДЮСШ, а пізніше перейшов на роботу до групи підготовки молодих футболістів при команді майстрів «Торпедо». Уже за кілька років прийшли і перші значні успіхи. У 1980 році молоді луцькі футболісти під керівницством Мікояна виграють всеукраїнський турнір «Юність», а наступного, 1981 року, здобувають срібні нагороди чемпіонату України серед груп підготовки команд майстрів вищої, першої та другої ліг чемпіонату СРСР. У 1983 році нетривалий час працював у тренерському штабі головної команди «Торпедо», після чого продовжив роботу по підготовці молодих футболістів у ДЮСШ, а з 2000 року — вже у спеціалізованій ДЮФШ «Волинь». Його вихованці неоднократно ставали переможцями та призерами Дитячо-юнацької футбольної ліги України. У 2001 році вихованці Альберта Мікояна стали переможцями у своїй віковій групі, обігравши у фіналі молодь донецького «Шахтаря».[1] За час роботи в дитячо-юнацькому футболі підготував для луцької команди багатьох нині відомих футболістів — Володимира Мозолюка[2], Олександра Кирилюка, Олександра Войтюка, Олега Герасим'юка. У вересні 2009 року Альберту Мікояну було присвоєне звання Заслуженого працівника фізкультури і спорту України.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]