Місцева їжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фермерський ринок у Лондоні

Місцева їжа — їжа, яка виробляється на короткій відстані від місця споживання, часто супроводжується соціальною структурою та ланцюгом постачання, відмінною від великомасштабної системи супермаркетів[1].

Історія[ред. | ред. код]

У США рух місцевих продуктів харчування бере витоки з Закону про регулювання сільського господарства 1933 року, який породив сільськогосподарські субсидії і підтримку цін.[2] Сучасний американський рух бере витоки від пропонованих резолюцій Товариства керівних принципів освіти в області харчування 1981 року. У 1994 році поп-культура Чикаго зробила місцеву їжу трендом на Середньому Заході. Ці значною мірою невдалі постанови стимулювали збільшення місцевого виробництва, щоб сповільнити втрату сільськогосподарських угідь. Програма описувала «стійкі дієти» — термін, який тоді був новим для американської публіки. У той час ці резолюції були зустрінуті різкою критикою з боку інститутів, що підтримують бізнес, але з 2000 року резолюції знову отримали підтримку[3].

У 2008 році закон про фермерські господарства Сполучених Штатів був переглянутий; було зроблен акцент на харчуванні.[4]

Визначення[ред. | ред. код]

Єдиного визначення місцевих продовольчих систем не існує. Географічні відстані між виробництвом і споживанням варіюються в рамках руху. Однак широко визнано, що термін «місцевий» описує маркетингову схему (наприклад, фермери продають безпосередньо споживачам на регіональних фермерських ринках або в школах)[5]. Визначення можуть грунтуватися на політичних або географічних межах або на продовольчих милях[6]. Американський закон про харчові продукти, збереження природних ресурсів і енергії від 2008 року визначає термін наступним чином: (I) населений пункт або регіон, в якому продається кінцевий продукт, так що загальна відстань, на яку продукт транспортується, становить менше 400 миль від місця походження продукту; або ж

(II) держава, в якій виготовлено продукт.

У травні 2010 року Міністерство сільського господарства США підтвердило це визначення в інформаційному буклеті.[7]

Концепція «місцевого» також розглядається з точки зору екології, де виробництво продуктів харчування розглядається з точки зору базової екологічної одиниці, яка визначається її кліматом, грунтом, вододілом, видами та місцевими агросистемами, одиницею, також званою екорегіон або харчовим продуктом.

Місцеві харчові кампанії[ред. | ред. код]

Місцеві продовольчі кампанії виявилися успішними в підтримці дрібних місцевих фермерів. За даними Міністерства сільського господарства, після більш ніж столітнього спаду, кількість малих ферм збільшилася на 20 % за шість років до 2008 року.[8]

Розпочата в 2009 році кампанія в Північній Кароліні спрямована на стимулювання економічного розвитку, створення робочих місць і просування сільськогосподарських пропозицій штату.[9][10] Кампанія є партнером Центру екологічних систем землеробства (CEFS) за підтримки NC Cooperative Extension і Golden LEAF Foundation.[11]

У 2017 році в Вірджинії була розпочата кампанія Common Grains Alliance, що відображає зусилля кампанії в Північній Кароліні[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Waltz, Christopher L. (2011). Local food systems : background and issues. Nova Science Publishers. ISBN 9781617615948. OCLC 899542944. 
  2. Historical Reflections on the Current Local Food and Agriculture Movement | Essays in History. www.essaysinhistory.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 13 березня 2017. 
  3. Gussow, Joan (July 1998). Dietary Guidelines for Sustainability: Twelve Years Later. Society for Nutrition Education 31 (4): 194–200. doi:10.1016/S0022-3182(99)70441-3. 
  4. Dannenburg, Andrew (2011). Making healthy places designing and building for health, well-being, and sustainability. Процитовано 11 грудня 2014. 
  5. Martinez, Steve; Hand, Michael; Da Pra, Michelle; Pollack, Susan; Ralston, Katherine; Smith, Travis; Vogel, Stephen; Clark, Shellye; Lohr, Luanne; Low, Sarah; Newman, Constance (May 2010). Economic Research Report Number 97: Local Food Systems Concepts, Impacts, and Issues. Economic Research Service. ERS (Economic Research Service). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 17 червня 2018. 
  6. Dunne, Jonnie B.; Chambers, Kimberlee J.; Giombolini, Katlyn J.; Schlegel, Sheridan A. (March 2011). What does 'local' mean in the grocery store? Multiplicity in food retailers' perspectives on sourcing and marketing local foods. Renewable Agriculture and Food Systems (Cambridge University Press) 26 (1): 46–59. doi:10.1017/S1742170510000402. 
  7. Martinez, Steve; Hand, Michael; Da Pra, Michelle; Pollack, Susan; Ralston, Katherine; Smith, Travis; Vogel, Stephen; Clark, Shellye; Lohr, Luanne; Low, Sarah; Newman, Constance (May 2010). Economic Research Report Number 97: Local Food Systems Concepts, Impacts, and Issues. Economic Research Service. ERS (Economic Research Service). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 17 червня 2018. 
  8. Gogoi, Pallavi. «The Local Food Movement Benefits Farms, Food Production, Environment.» The Local Food Movement. Amy Francis. Detroit: Greenhaven Press, 2010. At Issue. Rpt. from «The Rise of the 'Locavore': How the Strengthening Local Food Movement in Towns Across the U.S. Is Reshaping Farms and Food Retailing.» Business Week Online. 2008. Opposing Viewpoints in Context. Web. 27 March 2014.
  9. A Community and Local Government Guide to Developing Local Food Systems in North Carolina. cefs.ncsu.edu. Center for Environmental Farming Systems. 2013. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 7 липня 2017. 
  10. 10% campaign off to a strong start. NC Farm Bureau Magazine. January 2011. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. 
  11. «North Carolina campaign promoting locally grown food.» Southeast Farm Press [Online Exclusive] 22 November 2011. General OneFile. Web. 11 December 2011.
  12. Debevoise, Nell Derick. Five Lessons For Making Change From 18 Impact-Driven Farmers. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.