Міхай Бенюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міхай Бенюк
Mihai Beniuc1.jpg
Народився 20 листопада 1907(1907-11-20)
Себіш, Арад, Румунія
Помер 24 червня 1988(1988-06-24)[1] (80 років)
Бухарест, Румунія[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania (1965-1989).svg Румунія
Діяльність поет, драматург, психолог
Володіє мовами румунська[1]
Заклад Бухарестський університет
Членство Writers' Union of Romania[d] і Румунська академія
Жанр Пролеткульт[3] і Соціалістичний реалізм
Посада академік
Партія Румунська комуністична партія
Могила Бенюка

Міха́й Беню́к (рум. Mihai Beniuc; 20 листопада 1907 — 24 червня 1988) — румунський поет, письменник та академік (1955); громадський діяч, комуніст.

Член Румунської АН (з 1955). Секретар Спілки письменників РНР. Літературну діяльність почав 1926. У ранніх творах виступав на захист інтересів трудящих, осуджував фашизм і загарбницьку війну проти СРСР, вітав перемогу Радянського Союзу (зб. «Пісні загибелі», 1938; «Поезії», 1943; «Загублене місто», 1943). У післявоєнних творах славить нове життя, відображає соціалістичне будівництво в Румунії («Людина чекає світанку», 1946; «Яблуня при дорозі», Державна премія, 1954; «Партія мене навчила», 1954; «Мандрівники в сузір'ях», 1958). Відомий як перекладач, зокрема «Слова о полку Ігоревім».

Твори:

  • Укр. перекл.—Заплава Вирнава. «Всесвіт», 1959, № 5;
  • Рос. перекл.-Стихи. М., 1958.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]