Набитович Ігор Йосипович
| Ігор Набитович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 березня 1964 (60 років) Стебник, Дрогобицької міськради, Львівської області |
| Національність | українець |
| Галузь | літературознавство, математика, мистецтвознавство, культурологія |
| Заклад |
Дрогобицький державний педагогічний університет, Університет ім. Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (UMCS), Український Вільний Університет (UFU, Мюнхен) |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук, професор. |
| Нагороди | Лавреат Премії Митрополита Андрея Шептицького (2023) Medal Komisji Edukacji Narodowej (RP) |
Ігор Набитович (Ihor Nabytovych, 5 березня 1964, Стебник, нині місто Дрогобицької міськради Львівської області) — український та польський літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук, професор, головний редактор журналу «Слово і час» (видавець - Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України) [1].
Життєопис[ред. | ред. код]
Народився 5 березня 1964 року у Стебнику на Львівщині. Закінчив Фізико-математичний та Філологічний факультети Дрогобицького університету. Учителював у селах Жидачівського району Львівської області. Від 1995 року викладач Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка (від 2001 – доцент, від 2011 - професор). У 1994 – 1998 роках маґістрант та докторант Українського Вільного Університету в Мюнхені. Захистив докторат в УВУ (PhD, 1998). Кандидат філологічних наук (Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, 1999). Доктор філологічних наук (Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2009). Професор (2011). Член Комісії польсько-українських культурних зв’язків Польської Академії Наук.
Наукові інтереси[ред. | ред. код]
Історія української, білоруської та европейських літератур, історична проза української еміґрації ХХ століття, історія повсякденности і ментальностей, етнопсихологія та художня література, sacrum (сакральне) i Біблія та література, фрактальні структури у літературі, математичні моделі в мистецтві та художній літературі.
Запропонував новий підхід до вивчення сакрального у красному письменстві. Сформулював гіпотезу про фрактальну природу категорії sacrum.
Переклади:[ред. | ред. код]
Сяргєй Кавальов. Інтимний щоденник: П’єси / Переклади з білоруської. Дрогобич: Посвіт, 2013. (Вибрані п'єси - у перекладах Ігоря Набитовича).
Саломея Русєцька де Пільштин. Відлуння світу. Історія подорожей та пригод мого життя / Переклав із польської та білоруської Ігор Набитович. Львів: Піраміда, 2018.
Публікації про наукову діяльність[ред. | ред. код]
Бунчук Борис. У пошуках сакральних вимірів художньої прози. "Слово і Час". 2009. № 4. с.114-117.
Ушкалов Леонід. Література як "ліствиця Якова". Леонід Ушкалов. Від бароко до постмодерну: есеї. Київ: Грані-Т, 2011. с. 511-527.
Радишевський Ростислав. Проблема неволі в працях Ігоря Набитовича. Ростислав Радишевський. Рецепція творчості Лесі Українки в Польщі. Київ: Талком, 2021. с. 441-450.
Радишевський Ростислав. Універсум української літератури у студіях Ігоря Набитовича. Ростислав Радишевський. Польська літературознавча україністика. Київ: Талком, 2023. с. 649-661.
Boruszkowska Iwona. Życie i twórczość w cieniu trzech epok: ukraińska biografia intelektualna. „Pamiętnik Literacki” 2020, (Vol. 111), nr 4 s. 261-266.
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
Автор книжок: Леонід Мосендз – лицар Святого Ґрааля (Дрогобич: Відродження, 2001)[2], Універсум sacrum'y в художній прозі (від Модернізму до Постмодернізму) (Дрогобич-Люблін, 2008), Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська (Київ: Дух і Літера, 2018. (Серія «Постаті культури»)), Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації (Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2022), Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький (Київ: Дух і Літера, 2023. (Серія «Постаті культури»)) та близько 200 наукових публікацій з теорії літератури, компаративістики, історії европейських літератур українською, англійською, білоруською, польською, хорватською, французькою, туркменською мовами.
Редактор видань: Sacrum i Біблія в українській літературі (Lublin: Ingvarr, 2008), Феномен пагранічча. Польская, украінская і беларуская літаратура: уплывы і ўзаемаўзбагачэнне (Мінск, 2008: редгування у співавторстві з Сяргеєм Кавальовим).
Премія Митрополита Андрея Шептицького[ред. | ред. код]
2023 року став (у номінації "Мистецтвознавство") одним із двох перших лавреатів (разом із Ігорем Калинцем) Премії Митрополита Андрея Шептицького[3]. Премію вручено в Соборі святого Юра у Львові 1 листопада 2023 року, у день смерті Андрея Шептицького.
Нагорода: Medal Komisji Edukacji Narodowej RP (2023).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Слово і Час. il-journal.com. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Набитович, Ігор (2001). Леонід Мосендз – лицар святого Ґрааля. Відродження.
- ↑ Професор ДДПУім.І.Франка Ігор Набитович став лауреатом премії Шептицького. Media Дрогобиччина. 20 жовтня 2023. Процитовано 28 березня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
Стаття про Ігоря Набитовича в Енциклопедії сучасної України
Профіль Ігоря Набитовича на сайті Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
Профіль Ігоря Набитовича на сайті видавництва Дух і літера