Наголос в українській мові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Наголос — це посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою й довготою, ніж інші. Наголос у словах української мови є властивістю частини слова — складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Не всі слова в українській мові мають наголос. Не мають наголосу односкладові службові слова.

Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними.

Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова[1]. За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: замок — замок, приклад — приклад, батьків — батьків, сестри — сестри.

Наголос в українській мові — вільний і рухомий.

  • Вільний — означає, що у рiзних словах вiн може припадати на рiзнi склади. Наприклад: áзбука, абéтка, алфавíт.
  • У межах окремого слова наголос в українській мові може бути:
  1. рухомий

Наприклад: може змінювати своє місце в різних формах слова: селó — сíл, поле — поля, сторíнка — сторінкú

  1. постійний (у всіх формах слова припадає на той самий склад: фабрика, фабрику, фабрикам).

Наприклад: наголос ЗАВЖДИ на першому складі у словах: бóвтати, бýдемо, вíрші, вíльха, вúпадок, врóзліт, грóшей, дóгмат, дóнька, дрóва, жéвріти, зáгадка, зáмолоду, зóзла, кúдати, кóлесо, кóлія, кýрятина,óлень, нáчинка, пíдлітковий, пóдруга, пóказ, пóмилка, прúповідка, прúчіп, прúятель, рáзом, рéшето, рéмінь, рúнковий, рóзвідка, рóсяний, спúна, хáос, цáрина, немає чáсу, цéнтрнер, щúпці, фóльга, я́ловичина.

Основні принципи наголошування різних частин мови[ред. | ред. код]

Основні принципи наголошування іменників[ред. | ред. код]

  1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадќи, огірќи.
  2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка — тарілќи, книжка — книжќи, АЛЕ: сусідка — сус́ідки.
  3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають наголошений суфікс: наприклад, чит́ання, завд́ання. АЛЕ: б́ігання, н́ехтування.
  4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантим́етр, мілім́етр, децим́етр. АЛЕ в назвах пристроїв — по-інакшому: терм́ометр, бар́ометр.

Основні принципи наголошування прикметників[ред. | ред. код]

  1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, мал́енький, чорн́енький, гарн́енький.
  2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

Основні принципи наголошування дієслів[ред. | ред. код]

  1. Правила наголошування дієслова «бути» такі: в теперішньому часі — б́ути, б́удемо, проте в минулому часі: бул́а, бул́о, бул́и.
  2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нест́и, везт́и, мест́и.
  3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, везем́о, ідем́о, підет́е. АЛЕ: б́удемо, гурќочемо, зал́ишите.
  4. Інфінітив -ти: навест́и, віднест́и

Основні принципи наголошування числівників[ред. | ред. код]

  1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п'ятдес́ят, сімдес́ят.
  2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дван́адцять, вісімн́адцять[1].

Слова з подвійним наголосом[ред. | ред. код]

Деякі слова в українській мові мають подвійний наголос:

  • байду´же — байду´же
  • допові´дач — доповіда´ч
  • ма´буть — мабу´ть
  • пе´рвісний — перві´сний
  • по´милка — поми´лка
  • тако´ж — та´кож

Проблемні випадки наголошування[1][ред. | ред. код]

  • асиметр́ія
  • бор́одавка
  • бюлет́ень
  • вим́ога
  • вим́ова
  • в́ипадок
  • вітч́им
  • грабл́і
  • горош́ина
  • гр́ошей
  • д́ітьми
  • дов́ідник
  • дочќа (але д́онька)
  • заірж́авіти
  • зуб́ожіти
  • катал́ог
  • кварт́ал
  • кропив́а
  • м́аркетинг
  • нен́авидіти (нен́ависть, нен́ависний)
  • однораз́овий
  • ́олень
  • пер́епис
  • псевдон́ім
  • р́азом
  • сер́едина
  • сп́ина
  • фарт́ух
  • фен́омен
  • цем́ент
  • ц́ентнер

Примітки[ред. | ред. код]