Наумчик Сергій Йосипович
| Наумчик Сергій Йосипович | |
|---|---|
| біл. Сяргей Іосіфавіч Навумчык | |
 | |
| Народився |
15 грудня 1961 (62 роки) Постави, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |
 Білорусь |
| Діяльність | журналіст, політик, публіцист |
| Галузь | журналістика[1], публіцистика[1] і політика[1] |
| Alma mater | Інститут журналістики БДУ |
| Знання мов | білоруська[1] і російська[1] |
| Посада | член Ради Республіки Національних зборів Білорусіd і member of the 12th convocation of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSRd |
| Партія | Білоруський народний фронт |
| Нагороди | |
Сергій Йо́сипович Нау́мчик (біл. Сярге́й Іосіфавіч Наву́мчык; нар. 15 грудня 1961, Постави, Вітебська область) — білоруський журналіст і політик.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Поставах у сім'ї секретаря Вітебського обкому партії. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету, служив у армії. Брав участь у самвидаві. У 1990—1996 роках — депутат Верховної Ради Білорусі, координатор парламентської Опозиції БНФ, член Конституційної Комісії та парламентської Комісії з питань ЗМІ та прав людини. Очолював інформаційне агентство «Павет».
Брав участь у голодуванні депутатів Опозиції БНФ на знак протесту проти ініційованого президентом Лукашенком референдуму про зміну державної символіки, ліквідацію статусу білоруської мови як єдиної державної, права президента розпускати парламент та інтеграцію з Росією[2]. У ніч на 12 квітня 1995 року депутатів було побито підрозділом спецвійськ у залі засідань парламенту.
У 1996 році емігрував із Білорусі. Існує версія про те, що командувач прикордонних військ Республіки Білорусь видав розпорядження затримати його у разі в'їзду на територію Білорусі (газета «Свобода», 12 травня 1996 року). У серпні 1996 року отримав політичний притулок в США.
З 1997 року заступник Голови Ради БНР.[3] Член Білоруського ПЕН-центру. Працівник Радіо Свобода з 1990 по 2024 роки[4].
Лукашенківський режим визнав акаунти Наумчика у соцмережах «екстремістськими матеріалами»[5][6].
Напередодні 90-ї річниці БНР вийшов документальний фільм «Дзень Волі» режисерів Юрія Хащавацького та Олега Дашкевича та письменника Уладзі́мєра Арло́ва. [7]
Публіцистика[ред. | ред. код]
Підготував збірки публіцистики Василя Бикова, мемуари Івонки Сурвілли (обидві книги серії «Бібліотека свободи. XXI століття» вийшли у двох виданнях), Світлани Алексієвич, книги репортажів про Олеся Біляцького та Станіслава Шушкевича[5].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Сем гадоў Адраджэньня, альбо фрагмэнты найноўшай беларускай гісторыі (1988—1995). — Варшава — Прага: Беларускія Ведамасьці, «Člověk v tisni», 2006. ISBN 80-86961-11-7
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Сергей Наумчик: Лукашенко проявил себя как русский фашист. 14 травня 2022.
- ↑ Прэзыдыюм – Рада Беларускай Народнай Рэспублікі (біл.). Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ Сергей Наумчик уходит из журналистики. Он проработал на «Радио Свобода» 25 лет. baj.media (рос.). Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Журналист Сергей Наумчик покидает Радио "Свобода" | Новости Беларуси | euroradio.fm. euroradio.fm (рос.). 23 січня 2024. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Если Запад сдаст Украину — Путин не остановится // Сергей Наумчик (укр.), процитовано 4 лютого 2024
- ↑ Фільм “Дзень Волі” – да юбілею БНР – DW – 24.03.2008. dw.com (рос.). Процитовано 25 березня 2024.