Івонка Сурвілла
| Івонка Сурвілла біл. Івонка Сурвіла 
| |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 1997 | |||
| Попередник: | Йосип Сажич | ||
| Ім'я при народженні: | Івонка Шыманец | ||
| Народження: |
11 квітня 1936 (89 років) Стовбці, Стовбцівський повіт[be-tarask], Новогрудське воєводство, Друга Польська Республіка | ||
| Національність: | білоруска | ||
| Країна: |
.svg){kind=small} II Польська Республіка → .svg){kind=small} Канада | ||
| Освіта: |
Паризький літературний факультетd і Національна вища школа красних мистецтв | ||
| Батько: | Володимир Шиманець[be-tarask] | ||
| Шлюб: |
Янка Сурвілаd | ||
| Діти: | дві доньки | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |      | ||
.svg)
Іво́нка Шиманець, у шлюбі Сурвілла (біл. тарашк. Івонка Сурвілла (Шыманец); нар. 11 квітня 1936, Стовбці, Стовбцівський повіт[be-tarask], Новогрудське воєводство, Друга Польська Республіка) — діячка білоруської еміграції, чинна голова Ради БНР у вигнанні (з 1997 року).
Народилася 11 квітня 1936 року в Стовбцях (сучасна Білорусь), її батько Володимир Шиманець[be-tarask] був міністром фінансів у Раді БНР у вигнанні під керівництвом Васіля Захаркі.
У 1944 році сім'я виїхала в еміграцію, спочатку — у ФРН, згодом у Данію, Францію і Іспанію. Закінчила Мистецьку школу в Парижі, а згодом, у 1959 році, — мовознавче відділення Сорбонського університету.
З 1969 року й понині мешкає в Канаді.
У 1958—1965 роках працювала в білоруській редакції Іспанського національного радіо.
У 1969—1997 роках була англо-французькою перекладачкою у Федеральному уряді Канади.
У 1989 році організувала Канадський Фонд допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи в Білорусі, залишаючись його керівницею аж до обрання на посаду Голови Ради БНР.
З 1997 року голова Ради БНР.
У книзі «Дорога» (2018) Івонка Сурвілла розповідає історію свого життя та відповідає на запитання щодо 100-річчя проголошення БНР.
Займалася живописом, брала участь у мистецьких виставках.
Одружена з Янкою Сурвілла. Донька ― Павліна Сурвілла ― етномузикологиня та художниця.
Є поліглоткою: знає білоруську, французьку, іспанську, англійську, німецьку, данську, латинську, норвезьку, польську мови.
- Медаль Діамантового ювілею королеви Єлизавети II (Велика Британія; 2013)[1]
- Орден Погоні
- Медаль «100 років БНР»
- Медаль Франциска Скорини (21 лютого 2024)[2]
- Хрест Відродження Білорусі (15 квітня 2024)[3][4]
- ↑ Івонка Сурвіла атрымала ўзнагароду ад брытанскай каралевы. Наша Ніва (біл.). 8 травня 2013. Процитовано 13 травня 2025.
- ↑ Свабода, Радыё (21 лютого 2024). АПК узнагародзіў Вячорку, Някляева, Смулкову, Сурвілу, Шупу і іншых за ўнёсак у захаваньне і папулярызацыю беларускай мовы. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 13 травня 2025.
- ↑ Святлана Ціханоўская сустрэлася з Івонкай Сурвілай. Рацыя (біл.). 15 квітня 2024. Процитовано 13 травня 2025.
- ↑ Белсат. Telegram. Процитовано 13 травня 2025.
- Коротка біографія на сайті Ради БНР [Архівовано 29 червня 2017 у Wayback Machine.](біл.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/01n9dr · GND: 1169219454 · ISNI: 0000000074839053 · NKC: js2011651442 · VIAF: 173471332 |
|
Це незавершена стаття про особу Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 11 квітня
- Народились 1936
- Випускники Паризької академії мистецтв
- Нагороджені медаллю 100 років БНР
- Уродженці Столбців
- Постаті білоруської еміграції
- Випускники Паризького університету
- Білоруси Канади
- Члени Ради БНР
- Громадські діячі Канади XX століття
- Мовознавці Канади XX століття
- Художники Канади XX століття
- Громадські діячі Канади XXI століття
- Мовознавці Канади XXI століття
- Художники Канади XXI століття
- Білоруські емігранти до Канади
- Білоруські емігранти до Франції