Биков Василь Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Володимирович Биков
Vasil Bykov.jpg
Народився 19 червня 1924(1924-06-19)
СРСР СРСР
Помер 22 червня 2003(2003-06-22) (79 років)
Росія Москва СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія

Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў) (* 19 червня 1924, Вітебська область,— † 22 червня 2003, Мінськ) — білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну, чудова і волелюбна людина.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в селі Бичках Вітебської області в 1924 році. У 1941 році знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї, потім він подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там він почав працювати як журналіст для газети «Гродненська правда». Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найзнаменитіші з яких — «Сотніков», «Обеліск», «Піти і не вертатися» та «Дожити до сходу сонця».

Літературні досягнення Бикова лежать у його реалістичних, хоча із ліризмом, описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. У жорстокості зіткнення вони стикаються з моральними дилемами як стосовно їхніх ворогів, так само і у межах їхнього власного радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це привело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. «Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор, типу Солженіцина»,— написав Майкл Гленні в «Партизан рев’ю» у 1972 році. Биков — один з авторів, якими найбільше захоплюються у колишньому Радянському Союзі. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори було перекладено на більшість мов світу, хоча майже всі переклади було зроблено російською мовою. Биков писав свої твори рідною білоруською й сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.

З приходом до влади у Білорусі Лукашенка Биков, який виступив з різкою критикою режиму, що встановився у країні, був підданий переслідуванням влади. Його перестали видавати, шельмували у засобах інформації. 1998 року Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, за запрошенням пен-клубу Фінляндії прожив півтора роки у Гельсінкі, у 2000 переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість "Вовча яма", присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. В 1998 закінчив повість "Стіна".

На батьківщину Василь Биков повернувся лише за місяць перед смертю. Пам’ять про його складне життя та безкомпромісну позицію тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі.

Твори[ред.ред. код]

  • 1960 — «Журавлиний крик» («Жураўліны крык», «Журавлиный крик»)
  • 1960 — «Хід конем» («Ход канём», «Ход конем»)
  • 1962 — «Третя ракета» («Трэцяя ракета», «Третья ракета»)
  • 1964 — «Альпійська балада» («Альпійская балада», «Альпийская баллада»)
  • 1965 — «Одна ніч» («Адна ноч», «Одна ночь»)
  • 1970 — «Сотніков» («Сотнікаў», «Сотников»)
  • 1971 — «Обеліск» («Абеліск», «Обелиск»)
  • 1973 — «Дожити до світання» («Дажыць да світання», «Дожить до рассвета»)
  • 1974 — «Вовча стая» («Воўчая зграя», «Волчья стая»)
  • 1975 — «Його батальйон» («Яго батальён», «Его батальон»)
  • 1978 — «Піти і не вернутися» («Пайсці і не вярнуцца», «Пойти и не вернуться»)
  • 1983 — «Знак лиха» («Знак бяды», «Знак беды»)
  • 1989 — «У тумані» («У тумане», «В тумане»)
  • 1999 — «Трагедія Білорусі»

Нагороди[ред.ред. код]

Державна премія СРСР (за «Дожити до світання», 1974), Державна премія ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська премія (за «Знак лиха», 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).

Посилання[ред.ред. код]

  • Vasil Bykaŭ (російською, білоруською та англійською мовами)