Биков Василь Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Володимирович Биков
Васіль Уладзіміравіч Быкаў
Vasil Bykov (cropped).jpg
Народження 19 червня 1924(1924-06-19)
СРСР село Бичкі, БРСР, СРСР
Смерть 22 червня 2003(2003-06-22) (79 років)
Білорусь Мінськ, Білорусь
Поховання Східне кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Vitebsk People's Art School[d]
Член Спілка письменників СРСР
Звання лейтенант
Війни / битви німецько-радянська війна
Автограф Vasil Bykau signature.png
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль Франциска Скорини
Ленінська премія Державна премія СРСР
bykau.com
CMNS: Биков Василь Володимирович на Вікісховищі

Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў);— білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився в селі Бички Вітебської області 19 червня 1924 року. У 1941 році перебував в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї, потім подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він служив далі й повернувся до СРСР тільки в середині 1950-х років. Там він почав працювати журналістом для газети «Гродська правда». Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, не дуже відомі молоді з яких — «Сотніков», «Обеліск», «Піти й не вертатися» та «Вижити до світанку».

Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. "Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор. У 1980 році його нагороджено почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори перекладено на більшість мов світу, хоча майже всі переклади зроблено по-російськи. Биков писав свої твори рідною білоруською мовою й сам переклав більшість з них на мову російську. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.

З приходом до влади в Білорусі О.Лукашенка Бикова, який виступив з різкою критикою режиму, що встановився у країні, піддано переслідуванням влади. Його перестали видавати, шельмували в засобах інформації. 1998 року Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, на запрошення пен-клубу Фінляндії прожив півтора роки в Гельсінкі, у 2000 переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість «Вовча яма», присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. У 1998 закінчив повість «Стіна».

Помер Биков 22 червня 2003 року на батьківщині. Туди він повернувся лише за місяць перед смертю. Пам'ять про його складне життя та безкомпромісну позицію тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі…

Твори[ред. | ред. код]

  • 1960 — «Журавлиний крик» («Жураўліны крык», «Журавлиный крик»)
  • 1960 — «Хід конем» («Ход канём», «Ход конем»)
  • 1962 — «Третя ракета» («Трэцяя ракета», «Третья ракета»)
  • 1964 — «Альпійська балада» («Альпійская балада», «Альпийская баллада»)
  • 1965 — «Мертвим не болить» («Мёртвым не баліць», «Мёртвым не больно»)
  • 1965 — «Одна ніч» («Адна ноч», «Одна ночь»)
  • 1970 — «Сотников» («Сотнікаў», «Сотников»)
  • 1971 — «Обеліск» («Абеліск», «Обелиск»)
  • 1973 — «Вижити до світанку» («Выжыць да світання», «Выжить до рассвета»)
  • 1974 — «Вовча зграя» («Воўчая зграя», «Волчья стая»)
  • 1975 — «Його батальйон» («Яго батальён», «Его батальон»)
  • 1978 — «Піти й не повернутися» («Пайсці і не вярнуцца», «Пойти и не вернуться»)
  • 1983 — «Знак лиха» («Знак бяды», «Знак беды»)
  • 1989 — «У тумані» («У тумане», «В тумане»)
  • 1999 — «Трагедія Білорусі»

Нагороди[ред. | ред. код]

Державна премія СРСР (за «Вижити до світання», 1974), Державна премія ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська премія (за «Знак лиха», 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).

Посилання[ред. | ред. код]