Національний парк Ватнайокутль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний парк Ватнайокутль
An iceberg in Jokulsarlon.jpg
64°30′ пн. ш. 17°00′ зх. д. / 64.500° пн. ш. 17.000° зх. д. / 64.500; -17.000Координати: 64°30′ пн. ш. 17°00′ зх. д. / 64.500° пн. ш. 17.000° зх. д. / 64.500; -17.000
Розташування: Південь, південний схід, схід і північний схід Ісландії
Найближче місто: Гебн, Егільсстадір
Площа: 13,920 km²
Заснований: 7 липня 2008 р.
Вебсторінка: vatnajokulsthjodgardur.is
Країна Flag of Iceland.svg Ісландія[1]
Об'єкт №: 1604
Дата створення: 7 липня 2008 р.
Статус (до анулювання): Світова спадщина ЮНЕСКО

CMNS: Національний парк Ватнайокутль у Вікісховищі

Національний парк Ватнайокутль (ісл. Vatnajökulsþjóðgarður) — один з трьох національних парків в Ісландії. До його складу повністю входить льодовик Ватнайокутль і великі території навколо. Також парк включає національні парки, які існували тут раніше, наприклад Скавтафетль.

Загалом, національні парки — це території під захистом, які вважаються унікальними в силу своєї природи або культурної спадщини. Унікальні якості Ватнайокутль полягають, в першу чергу, у великій різноманітності ландшафту, який утворився під впливом річок, пакового льоду, а також вулканічної і геотермальної активності.

5 липня 2019 року парк був включений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО[2].

Історія[ред. | ред. код]

Емблема парку

Національний парк Ватнайокутль був створений 7 червня 2008 року. При заснуванні площа парку становила 12,000 км², але з останніми доповненнями Lakagígar, Лаунгісьоур, Krepputunga та Йокюльсарлон (разом з навколишніми землями) тепер охоплює 14,141 км² або близько 14% території Ісландії, що робить його другим в Європі національним парком за площею після Югид-ва в Росії.

Географія та геологія[ред. | ред. код]

Водоспад Оувайрусс на річці Ельдґ'яу

Ватнайокутль є найбільшим льодовиком в Європі за межами Арктики, площа якого становить 8,100 км²[3]. В середньому товщина льоду становить 400—600 м в товщину, з найбільшим показником 950 м. Льодовиковий лід приховує під собою ряд гір, долин та плато. Він також приховує деякі активні центральні вулкани, з яких Бардарбунґа є найбільшим і Ґрімсвотн найактивнішим.

Льодовиковий покрив піднімається на найвищому рівні до понад 2000 м над рівнем моря, у той час як льодовикове підніжжя сягає нижчої точки 300 м. над рівнем моря. Ніде в Ісландії, за винятком льодовика Мірдальсйокутль, не випадає більше опадів або більше стікає води до океану, ніж на південній стороні льодовика Ватнайокутля. У дану мить льодовик Ватнайокутль зберігається стільки води, що ісландській річці з найбільшим стоком, Ольвусау, знадобилося б понад 200 років, аби доставити таку кількість води до океану.

Краєвиди навколо льодовика є надзвичайно різноманітними. У північному напрямку високогірне плато перетинають льодовикові ріки з потужними потоками влітку. Вулкани Аск'я, Кверкфьотль та Снайфетль височіють над цим регіоном разом з вулканічною плоскогірною горою Гердрубрейд. У давнину величезні льодовикові повені утворили каньйон Йокульсарґлюфур у північній течії цього плато. Могутній водоспад Деттіфосс гримить у верхній частині цього каньйону, тоді як мальовничі утворення в Хльораклеттар та вигнуті підковою скелі Аусбирґі розташовані далі на північ.

Широкі водно-болотяні угіддя та великі терени розташовані поблизу східної сторони льодовика і розтягуються далі на схід, навколо Снайфетля. Ці території є важливим місцем проживання оленів та рожеволапих гусей.

Південна сторона Ватнайокутля характеризується багатьма високими, величними гірськими хребтами, з низхідними льодовиками, що спускаються між горами на низовини. У найпівденнішій частині льодовика розташований центральний вулкан Ерайвайокутль і найвища вершина Ісландії — Гваннадальсхнукюр. Оточений високим льодом, рослинний оазис Скавтафетль височіє над чорними пісками, відкладеними на захід від нього річкою Скейдарау. Ці піски в основному складаються з попелу, який походить від частих вивержень у Ґрімсвотні і потрапляє на узбережжя під час йокульхльойпів (ісл. jökullhlaup) або льодовикових повеней.

Значна вулканічна активність також характеризує ландшафт на захід від Ватнайокутля, де упродовж історичних часів відбулися два найбільші у світі тріщинні та лавові виверження в Ельдґ'яу у 934 році та Лакі у 1783—1784 рр. Вонарскард, на північний захід від льодовика, — це барвиста високотемпературна зона і вододіл між Північною та Південною Ісландією.

Клімат[ред. | ред. код]

Долина Nýidalur розташована коло самого центру Ісляндії, на гірській дорозі F26. Снігопади тут можливі у будь-яку пору року, тому ті, хто подорожує, мають бути готові до таких умов та перевіряти прогноз погоди, перш ніж подорожувати сюди.

На такій великій місцевості, як цей Національний парк з його широким діапазоном висот, погода може значно різнитися.

Опади в низинних районах на південь від крижаної шапки Ватнайокутль є значними, і коливаються від 1000 мм до 3000 мм на рік. Температура коливається від 10°C до 20°C влітку, тоді як зими є досить м'якими (взимку температура рідко опускається нижче -10°C, і загалом є часто значно вище точки замерзання).

У горах і на самій крижаній шапці річна кількість опадів може досягати від 4000 до 5000 мм, здебільшого у вигляді снігу. Після зими з великою кількістю опадів глибина снігу на Öræfajökull становить від 10 до 15 м. Згодом частина снігу тане, а решти утворюється льодовиковий лід. Цей процес відбувається всюди над сніговою лінією на крижаній шапці Ватнайокутля.

Температура взимку на південній частині крижаної шапки майже завжди нижче нуля і може досягати -20 °C або -30 °C. Сильні вітри та сніговії є звичайними явищами тут, тому їх слід враховувати вплив холодного вітру, оскільки він може мати значний вплив на перебування людей ззовні, навіть якщо температура навколишнього середовища відносно висока.

Далі на північ за крижаною шапкою щорічна кількість опадів зменшується. На північний схід від крижаної шапки кількість опадів опускається до 350-450 мм на рік, що є найнижчим показником у всій Ісландії. Кількість опадів зростає ближче до північного узбережжя та в деяких частинах високогір’я, наприклад коло Аск’ї. Взимку у ясну та спокійну погоду температура може падати досить низько.

Південні вітри, як правило, означають незначні опади на півночі або ж їхню повну відсутність, разом з більш високими температурами. Північні вітри приносять хмари, з прохолодною та ймовірно вологою погодою на півночі, тоді як на півдні країни погода яскравіша та м’якіша. Те саме стосується західних або південно-західних вітрів, які приносять теплішу погоду на сході. Навпаки відбувається зі східними вітрами, які приносять прохолоду та опади на сході та суху і сприятливішу погоду на заході Ісландії. Це результат такого явища, як феновий вітер. Вологе, досить прохолодне повітря піднімається, коли наближається до високогір’я; потім конденсат випадає у високогір'ї у вигляді дощу, тоді як тепліше та більш сухе повітря стікає до нижньої частини ґрунту з протилежного боку. Різниця в температурі може становити 10 °С і більше.

Послуги[ред. | ред. код]

The campsite in Ásbyrgi. Vatnajökull National Park's visitor centre, Gljúfrastofa, can be seen further away.

Національний парк Ватнайокутль поділений на чотири території, кожна з яких управляється на місцевому рівні.

The Northern Territory consists of north-western Vatnajökull, Askja caldera and its surroundings, Jökulsárgljúfur canyon and some of Jökulsá á Fjöllum riverbed. A visitor centre and a campsite are located in Ásbyrgi, along with a campsite in Vesturdalur.

Північна територія складається з північно-західного Ватнайокутля, кальдери Аск'я та її околиць, каньйону Йокульшарглуфур та деяких русел річки Йокульса-фьоллум. Центр для відвідувачів та кемпінг розташовані в Ásbyrgi разом з кемпінгом у Vesturdalur.

The Eastern Territory includes Kverkfjöll mountains and north-eastern Vatnajökull, as well as the expanses of Snæfellsöræfi. A visitor centre is located at Skriðuklaustur.

The Southern Territory extends throughout the south-eastern part of Vatnajökull, or from Lómagnúpur mountain in the west to Lón and Lónsöræfi in the east. A visitor centre and a campsite are located in Skaftafell. Information centres in co-operation with the national park are run in Höfn, Hoffell, Hólmur and Skálafell.

Snæfellstofa is Vatnajökull National Park's most recent visitor centre.

The Western Territory extends over the south-western part of Vatnajökull and a large area outside the glacier, including Lakagígar craters and Langisjór. An information centre is located in Kirkjubæjarklaustur, jointly run by the national park and the local community.

The visitor centre in Skaftafell is open all year round. The visitor centres in Ásbyrgi and Skriðuklaustur are open from the beginning of May throughout September, but can be opened during winter on appointment. Most of the national park's highland area is however inaccessible during the winter.

National park rangers conduct patrols and provide educational services in the park's highland areas. The opening times of the stations vary from area to area, with the first rangers arriving when the relevant highland roads are opened, soon after the middle of June, and the last rangers leaving at the end of September.

During the summer, national park rangers offer short walks with an emphasis on nature interpretation. From mid-June to mid-August, rangers guide daily interpretive walks at Ásbyrgi and Skaftafell. In the highlands, most ranger stations offer daily interpretive walks from early July until mid-August.

Vatnajökull National Park, 2014

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Nationally designated areas (CDDA)
  2. Vatnajökull National Park on World Heritage List. Iceland Monitor. Процитовано 22 серпня 2021. 
  3. Iceland Travel Team. Vatnajokull National Park | South Iceland. Iceland Travel (амер.). Процитовано 22 серпня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]