Національний інститут астрофізики (Італія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний інститут астрофізики
Основні дані
Засновано 1999
Абревіатура INAF
Країна  Італія
Штаб-квартира Рим
Тип науково-дослідний інститут
Дочірня(і)
організація(ї)
16 обсерваторій і інститутів
Членство Committee on Space Researchd[1], arXiv.org[2], Netval Research Universities Networkd[3], ORCID[d][4] і European Open Science Cloud Associationd[5]
Вебсторінка inaf.it
Мапа
Мапа

CMNS: Національний інститут астрофізики у Вікісховищі

Національний інститут астрофізики (італ. Istituto nazionale di astrofisica, INAF) — головна державна дослідницькиа установа Італії з астрономії та астрофізики, яка об'єднує окремі астрономічні обсерваторії та інститути. Сфера досліджень INAF включає всю астрономію, від Сонячної системи до космології, як зі спостережної, так і з теоретичної точки зору.

Історія

[ред. | ред. код]

INAF було створено 23 липня 1999 року. Він об'єднав 12 астрономічних обсерваторій, розподілених по всій Італії[6].

Ще 4 інститути (IFC Мілан, ITESRE Болонья, IAS Рим і IFCAI Палермо) приєдналися до INAF пізніше. Спочатку в січні 2002 року, після глибокої реструктуризації CNR[it], вони стали єдиним Інститутом космічної астрофізики та космічної фізики (італ. Istituto di Astrofisica Spaziale e Fisica Cosmica, IASF). Потім в 2003—2005 роках IASF був поступово переведений з підпорядкування CNR до INAF. Нарешті, 1 вересня 2005 року перехід завершився, і чотири частини IASF стали чотирма незалежними інститутами у складі INAF[7].

Підрозділи

[ред. | ред. код]

INAF має понад 1 200 співробітників[8], які працюють у 16 дослідницьких підрозділах[9]:

Крім дослідницьких підрозділів INAF також включає спостережні станції[11]:

Президенти

[ред. | ред. код]

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

INAF є учасником Європейської південної обсерваторії і Великого бінокулярного телескопа, бере участь в міжнародних проєктах з радіоінтерферометрії з наддовгою базою, тісно співпрацює з Національним інститутом ядерної фізики, Італійським космічним агентством, ЄСА та НАСА.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://cosparhq.cnes.fr/about/members/national-scientific-institutions/
  2. Our Members / Tier 3
  3. https://web.archive.org/web/20220805081904/https://netval.it/chi-siamo/soci-netval/
  4. https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
  5. https://eosc.eu/members/
  6. Istituzione dell'Istituto nazionale di astrofisica (INAF). Gazzetta Ufficiale 26 agosto 1999 n.200.
  7. La storia dello IASF. INAF.
  8. INAF. CIB-Università di Bologna & CNR 2000-2010, ASDD-Università di Bologna & CNR 2015.
  9. Gli osservatori e gli istituti dell’INAF.
  10. Istituto di Astrofisica e Planetologia Spaziali. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 12 грудня 2023.
  11. Telescopi e radiotelescopi Inaf in Italia e nel mondo на YouTube
  12. Curriculum vitae di Giovanni Fabrizio Bignami
  13. Nichi D’Amico alla guida dell’Inaf per altri 4 anni.

Посилання

[ред. | ред. код]