Європейське космічне агентство

Європейське космічне агентство

European Space Agency ESA і ASE
Тип	міжурядова організація космічне агентство і міжнародна організація
Форма власності	міжнародна організація
Галузь	НДДКР і activities of extraterritorial organizations and bodiesd
Спеціалізація	освоєння космосу і космічні польоти
Попередник(и)	European Launcher Development Organisationd
Засновано	30 травня 1975
Засновник(и)	Бельгія, Данія, Франція, ФРН, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Велика Британія і Швейцарія
Штаб-квартира	Париж
Співробітники	2200 осіб (2018)
Член	Inter-Agency Space Debris Coordination Committeed, Consultative Committee for Space Data Systemsd, Open Geospatial Consortium і RIPE NCC
esa.int​(англ.)
Європейське космічне агентство у Вікісховищі

Європе́йське космі́чне аге́нтство, ЄКА (European Space Agency, ESA) — міжнародна організація, що займається здійсненням спільних космічних досліджень, а також практичним використанням штучних супутників. Заснована 30 травня 1975 року. Штаб-квартира знаходиться в Парижі. ESA має в штаті 2000 працівників, а річний бюджет становить близько 5.25 мільярдів € / $5.7 млрд (2016).

Країни-учасники

   Країни-члени ЄКА

   Країни-співробітники ЄКА

   Підписали угоду про співробітництво

Засновники (учасники з 1975)

•  Бельгія
•  Велика Британія
•  Данія
•  Іспанія
•  Італія
•  Нідерланди
•  Німеччина
•  Франція
•  Швейцарія
•  Швеція

Інші учасники

•  Ірландія (з 10 грудня 1980)
•  Австрія (з 30 грудня 1986)
•  Норвегія (з 30 грудня 1986)
•  Фінляндія (з 1 січня 1995)
•  Португалія (з 14 листопада 2000)
•  Греція (з 9 березня 2005)
•  Люксембург (з 30 червня 2005)
•  Чехія (з 12 листопада 2008)
•  Румунія (з 22 грудня 2011)
•  Польща (з 19 листопада 2012)
•  Естонія (з 4 лютого 2015)
•  Угорщина (з 24 лютого 2015)

Словенія, Латвія, Словаччина, Литва, Болгарія i  Канада беруть участь в окремих проєктах. Україна, Туреччина, Кіпр, Ізраїль i Мальта підписала угоду про співробітництво з Європейським космічним агентством.

У липні 2022 року ЄКА припинило співпрацю з Роскосмосом у проектах з вивчення Марсу.

Проєкти

Виконані проєкти

Космічний телескоп Hipparcos

Астрометричний проєкт Hipparcos був призначений для високоточного вимірювання паралаксів зір, визначення відстані до них та вимірювання їх власного руху. Його назва — акронім від англ. High precision parallax collecting satellite — супутник для збирання високоточних паралаксів, була співзвучною з ім'ям грецького астронома Гіппарха.

Розробка проєкту почалася 1980 року. Супутник було запущено у серпні 1989 року. Через відмову двигуна телескоп не було виведено на заплановану геостаціонарну орбіту. Утім, спостереження можна було здійснювати й на геоперехідній орбіті, щоправда, внаслідок перетину радіаційних поясів частина спостережень (близько третини) втрачалася. Телескоп працював до березня 1993 року, коли експеримент було достроково припинено. Обробка результатів тривала до серпня 1996 року, результати було опубліковано в червні 1997.

Загальні витрати (включаючи витрати на обробку даних) склали близько 600 млн. євро. За результатами основного експерименту було визначено астрометричні параметри більше ста тисяч зір із точністю, яка на два порядки перевершувала найкращі наземні виміри, а за результатами додаткового експерименту (який отримав назву Tycho — на честь Тихо Браге) було визначено астрометричні параметри ще мільйона зір. Точність вимірів додаткового експерименту була меншою, але вона також перевершувала найкращі наземні виміри. У тому ж експерименті Tycho було визначено ще й фотометричні параметри того ж мільйона зір. Точність дещо поступалася найкращим наземним вимірам, але фотометрію вперше було зроблено для всього небосхилу одним інструментом. За результатами місії опубліковано два зоряні каталоги, які мають більшу точність та краще задовольняють потреби астрономів, аніж каталоги, створені за результатами наземних спостережень.

Поточні космічні проєкти

Автоматичний космічний зонд «Rosetta»

«Rosetta» — космічний зонд, запущений Європейським космічним агентством 2 березня 2004 року. Мета польоту — дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Апарат складається з двох частин: власне космічного зонда «Розетта» (англ. Rosetta space probe), що вийшов на орбіту комети, та спускового модуля «Філи» (англ. Philae lander), який здійснив м'яку посадку на комету 12 листопада 2014 року. У серпні 2014 року апарат вперше в історії підійшов упритул до комети та супроводжуватиме її до Сонця.^{[джерело?]}

Місію апарата завершено 30 вересня 2016 року.

Автоматичний вантажний космічний корабель

Починаючи із 1995 року, Європейське космічне агентство витратило близько 1,9 мільярда доларів США на проєктування і створення першого вантажного корабля та на створення наземного обладнання для слідкування і керування кораблем. Вартість власне європейського вантажного корабля становить 304 мільйони доларів, а повні витрати на політ одного вантажівника становлять 532 мільйона доларів. У проєкті створення європейської космічної вантажівки брали участь 10 країн. Основні витрати (близько 47 %) несе Франція, доля Німеччини — 24 %, Італії — 13 %. Перший старт здійснено 9 березня 2008 року. Корабель отримав назву «Жюль Верн». Він успішно пристикувався до Міжнародної космічної станції (МКС) 3 квітня та доставив туди близько 5 тонн вантажів.

В подальшому передбачається запускати один корабель кожні 13–15 місяців.

Польоти європейської космічної вантажівки керуються командою із 60 чоловік із центру управління польотами (ЦУП), що розташований у Тулузі (Франція).

Космічний телескоп «Гершель»

Астрономічний супутник стартував 14 травня 2009 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані. Разом з телескопом «Гершель» цієї ж ракетою-носієм було виведено на орбіту астрономічний супутник «Планк». Вартість проєкту (з вартістю об'єднаного запуску) становить приблизно 1,9 мільярда євро.

Це найбільший космічний телескоп із діаметром дзеркала 3,5 м, що виконує спостереження в інфрачервоному діапазоні. Його функціонування розраховано на три роки. Основним обмежуючим фактором є випаровування гелію з кріостату, що забезпечує охолодження детекторів до робочої температури у 2K. Кріостат містить близько 2000 літрів рідкого гелію у стані надплинності.

Апарат обертається навколо Лагранжевої точки L2, яка розташована на відстані близько 1,5 млн км від Землі у бік, протилежний Сонцю.

Основна наземна станція, що забезпечує діяльність телескопа — антена глибокого космосу в Нью-Норсії (Австралія), що належить Європейському космічному агентству^{[джерело?]}.

Проєкти в розробці

• Евклід — космічний телескоп видимого та ближнього інфрачервоного діапазону.
• Laser Interferometer Space Antenna (LISA) — космічний інтерферометр для виявлення та вимірювання гравітаційних хвиль.
• Asteroid Impact & Deflection Assessment (AIDA) — вивчення кінетичних ефектів від зіткнення космічного апарату з астероїдом.
• Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) — космічний апарат для вивчення системи Юпітера, зокрема його супутників. Запуск заплановано на 2022 рік, прибуття до системи Юпітера — 2029 року.
• Європейський аналог Starlink — Європейське космічне агентство разом з Єврокомісією, країнами союзу, ти приватними компаніями планує витратити 6,8 млрд євро на будівництво супутникової системи до 2027 року.
• Європейське космічне агентство (ESA) фінансує декілька досліджень, які вивчатимуть використання ядерного ракетного двигуна для дослідження далекого космосу. Ядерний електричний двигун (NEP) потенційно може подолати існуючі обмеження та запустити космічні місії в нову епоху, дозволяючи людству досягати космосу далі, ніж будь-коли раніше. Одне з досліджень, які фінансує ESA, а саме — «Попередня Європейська оцінка ядерної електричної установки для космічних застосувань (RocketRoll)», ведеться вченими з Празького університету, Штутгартського університету та інженерами з OHB Czechspace та OHB System у Бремені (Німеччина).

Див. також

• Європейська кооперація зі стандартизації в галузі космічної техніки

Посилання

• Європейське космічне агентство [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Офіційний сайт ЄКА [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Глосарій термінів Європейського Союзу [Архівовано 18 квітня 2007 у Wayback Machine.]
• A European strategy for space
• ESA 50 years [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] — відео присвячене 50 річниці Європейської космічної агенції.