Нагоя
| Наґоя | |
 | |
| Країна | Японія |
| Острів | Хонсю |
| Регіон | Тюбу |
| Префектура | Аїті |
| ISO 3166-2 | 23100-2 |
| 35°11′ пн. ш. 136°54′ сх. д. / 35.183° пн. ш. 136.900° сх. д.Координати: 35°11′ пн. ш. 136°54′ сх. д. / 35.183° пн. ш. 136.900° сх. д. | |
| Площа | 326,45 км² (1 жовтня 2008[1]) |
| Населення | 2 245 324 осіб (1 липня 2008[2]) |
| Густота | 6878 осіб / км² |
| city.nagoya.jp(яп.)(англ.)(кит.)(кор.)(порт.)(ісп.)(в'єтн.)(неп.) | |
| |
|
| |
Наґоя (яп. 名古屋市, なごやし, наґоя сі [3]) — місто в Японії, у західній частині префектури Аїті, адміністративний центр цієї префектури і найбільший населений пункт регіону Тюбу. Входить до списку міст державного значення Японії.
Загальні відомості
Наґоя — 4-е за кількістю населення місто в Японії після Токіо, Йокогами і Осаки. Через своє проміжне положення між стародавньою японською столицею Кіото на заході та сучасною столицею Токіо на сході, її інколи називають Тюкьо — "серединна столиця"[4].
Наґоя є важливим торгівельно-промисловим осередком країни і регіону Тюбу, де перетинаються важливі транспортні шляхи Західної і Східної Японії.
З 17 століття місто виконувало роль центру історичної провінції Оварі і було головною резиденцією бічної гілки самурайського роду Токуґава, родичів японських сьоґунів.
Символи міста
Емблема Наґої — ієрогліф 八 («вісім») поміщений в коло. Це давня позначка бічної гілки роду Токуґава з провінції Оварі, середньовічних володарів міста. В японській міфології число вісім є уособлює нескінченність, тому позначка є кодованим побажання нескінченного розвитку і процвітання Наґої. Емблема була затверджена у жовтні 1907 року.
|
Прапор Наґої
|
Прапор Наґої — полотнище білого кольору, сторони якого співвідносяться як 2 до 3. В центрі полотнища розміщена емблема міста червоного кольору.
.jpg)
|
|
Лілія
|
Камфорне дерево
|
Символ-квітка Наґої — лілія. Її було вибрано у 1950 року серед сотні квіток-кандидатів шляхом масштабного опитування мешканців міста.
Камфорне дерево є деревом-символом Наґої. Воно росте у багатьох місцях мегаполісу і є обов'язковим супутником японських святинь, зокрема святилища Ацута. Камфорне деерво було затверджено міським символом у 1972 році шляхом всеміського референдуму.
Географія
Наґоя розташована у центральній частині острова Хонсю, у рівнині Міно-Оварі. Південь міста омивається водами затоки Ісе. Площа Наґої складає 326,45 км2.[5]
Наґоєю протікають дві великі річки, скеровані на південь: Сьонай з півночі і Тенпаку зі сходу. Обидві впадають у затоку Ісе. Також центром міста, з півночі на південь, несуться води каналу Хорікава, викопаного на початку 17 століття, в часи будівництва Наґойського замку.
Рельєф Наґої умовно поділяється на три зони: східні пагорби, центральне плато та алювіальні рівнини півночі, заходу і півдня.
До східної зони входять міські райони Моріяма, Тікуса, Мейто, Тенпаку і Мідорі. Її найвищою точкою є гора Тоґокусан (198,3 м), що розташована на північному сході. Для цієї зони характерні пагорби, висотою 50 — 100 м над рівнем моря, які з'єднані із горами Мікава. У цій місцевості, у 5 — 13 столітті, видобували якісну глину, утворену вивітрюванням гори Санаґе, і виготовляли першоякісну японську кераміку. З 20 століття східні райони міста були перетворені на житлово-освітні масиви.
Центральна зона складається з міських районів Нака, Хіґасі, Сьова і Мідзухо, а також частини районів Мінамі й Ацута. Висота плато, на якому вона розташована, складає 10 −15 м над рівнем моря і плавно понижається з півночі на південь. Це плато поділяється на менші плато — Наґоя, Ацута і Мідзухо — завдяки долинам, утвореними річками Ямадзакі, Сьодзін та іншими, що протікають його територією. На ньому також існують малі долини, утворені ерозією самого плато. Ця місцевість була заселененою ще з палеоліту, а у 4 — 8 століттях виходила південною стороною до лагуни Аюті, яка згадується у антології стародавньої японської поезії «Манйосю». До 18 століття у південному районі Ацута існували порти, але згодом прибрежні зони були рекультивовані і плато втратило вихід до моря. З 20 століття центральна зона використовується під житлові і комерційні райони.
Зона півночі, заходу і півдня Наґої включає міські райони Кіта, Нісі, Накамура, Накаґава і Мінато а також частини районів Мінамі й Ацута. Ці місцевості утворилися внаслідок нагромадження алювію в долинах рік і їхніх гирлах. Найнижча точка цієї зони дорівнює 1,73 м нижче рівня моря. Берегова лінія південних і західні районів склалася завдяки змінам клімату, зниженню рівня моря та рекультиваційним роботам. Хоча зона зазанає сильної шкоди від води тайфунів і повіней, вона є зручною для іригації і вирощування рису. Через це у стародавню і середньовічну епоху тут існували маєтки з назвами Адзікі-сьо («маєток дешевої їжі») та Томіта-сьо («маєток багатих полів»). З 2-ї половини 20 століття дана зона використовується під житлові масиви та промислові підприємства. Тут розміщено міський порт.
Клімат Наґої вважається помірним, але влітку середня вологість становить понад 70 %, що робить місто парким, а взимку з північного заходу дує сильний холодний вітер, перетворюючи префектурний центр на одне з найхолодніших місць регіону. У 2006 році середня температура повітря була зафіксована на позначці 15,9 °C, найвища — 37,5 °C, найнижча — −3,7 °C.[5]
Наґоя знаходиться на шляху тайфунів, що проходять Японським архіпелагом. Проте з 1980-х років їх частота зменшилась. Найбільший тайфун пронісся над містом 26 вересня 1959 року, в результаті чого загинуло 1 851 чоловік.[5]
Історія
Людські поселення на території сучасної Наґої існували з часів палеоліту. Вже на початку 1 тисячоліття по Р. Х. ці райони були відносно густозаселеними. До 17 століття регіон сучасного міста складався з декільнох населених пунктів, найбільшим з яких було містечко Ацута. Воно виникло при однойменному синтоїстському святилищі, другим за величиною після імператорської святині в Ісе. На заході від цього містечка знаходився порт Кувана — важливий транспортний пункт на шляху з тогочасної японської столиці Кіото до східних провінцій країни.
1610 року сьоґун і об'єднувач Японії Токуґава Ієясу почав капітальне будівництво замку Наґоя на Наґойському плато і завершив його за два роки. Велика частина мешканців сусіднього містечка Кійосу переселилася під цей замок, давши початок призамковому поселенню, що розвилося у містечко Наґоя. Відтоді цей замок і містечко стали центром провінції Оварі і уділу Оварі-хан — головного володіння однієї з трьох бічних гілок сьоґунського роду Токуґава. До середини 19 століття Наґоя залишалася 4-м за величиною містом Японії після Едо, Осаки та Кіото.
1871 року, в результаті адміністративної реформи новгого уряду Мейдзі була утворена префектура Наґоя. Її поділили на 6 районів, першим з яких був район містечок Наґоя та Ацута. П'ять років по тому префектуру Наґоя перейменували у префектуру Аїті, а ще за два роки містечко Наґоя стало самостійним адміністративним районом.
1 жовтня 1889 року містечко Наґоя отримало статус міста. На той час воно займало площу в 3,34 км2, на якій мешкало близько 150 700 жителів.
З кінця 19 — в 1-й половині 20 століття завдяки бурхливому розвитку світової економіки Наґоя перетворилася на великий торгово-промисловий центр Японії. 1937 року в місті було проведено Пантихоокеанську Мирну Виставку, на якій були представлені досягнення японського та загальноазійського господарства. Проте під час Другої світової війну поступальний розвиток Наґої зупинився — 1/4 міста згоріла дощенту від варварських бомбардувань авіації США[6].
Після війни Наґою успішно відбудували. 1 вересня 1956 року її зарахували до міст державного значення Японії, а 1957 року пустили міське метро і з 1964 року — швидкісний потяг сінкансен. 1989 року, з нагоди набуття Наґоєю статусу міста, тут була проведена Всесвітня виставка дизайну.
Пам'ятки
Пам'ятка
|
Опис
|
Пам'ятка
|
Опис
|
|
Святилище Ацута — найдавніша у місті синтоїстська святиня, будівництво якої, за легендами, датують 2 століттям по Р. Х. У ній вшановують Кусанаґі-но-цуруґі — божественний меч, одну з трьох священних реліквій Імператора Японії. | 
|
Наґойський замок — один із символів Наґої. До появи хмарочосів блиск золотих прикрас його даху виднівся за десятки кілометрів від самого міста. Замок постраждав під час Другої світової війни, але був відновлений мешканцями Наґої. |
|---|---|---|---|
|
Осу Каннон — буддистський храм 12 століття секти Сінґон. Був знищений авіацією США у 1945 році, але відновлений у жителями 1970. Храм володіє найдавнішою копією японської стародавньої хроніки «Кодзікі». | 
|
Арако Каннон — буддистський храм 8 століття, що належить секті Тендай. Його пагода є найстарішою спородую на території міста. Храм містить багато творів Енку, видатного японського скульптора 17 століття. |
|
Місце битви при Окехадзама — один з найвідвідуваніших районів міста. У 1560 році вихідець з Наґої, Ода Нобунаґа, блискавичною атакою розбив чисельно переважаючу армію сусіда-агресора, прославивши себе на всю Японію. | 
|
Касадера Каннон — буддистський храм 8 століття секти Сінґон. Він постраждав під час релігійних реформ пеіоду Мейдзі. За переказами, паломництво закоханих чи наречених до цього храму дарує їм міцний союз. |
Освіта
Міста-побратими
Наґоя підтримує дружні відносини із 5 містами світу:[7]
- Лос-Анджелес, США (1959)
- Мехіко, Мексика (1978)
- Нанкін, КНР (1978)
- Сідней, Австралія (1980)
- Турін, Італія (2005)
Примітки
- ↑ Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 27 серпня 2008 [1].
- ↑ Статистика префектури Аїті // Сайт префектури Аїті. Переглянуто 27 серпня 2008 [2].
- ↑ Дослівне значення: «іменний старий дім». Також відомі старі омонімічні написання: 那古屋 і 名護屋.
- ↑ Японською: тюкьо (中京, ちゅうきょう).
- ↑ а б в Статистичні дані з сайту міста Наґоя
- ↑ Дані з сайту міста Наґоя
- ↑ Сайт міст-побратимів Наґої.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Nagoya |
| |||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |