Тайфун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зведена схема маршрутів тихоокеанських тайфунів в 1980—2005 рр.

Тайфу́н (англ. typhoon, від кит. 颱風 тай фенг — «великий вітер»[1][2]) — місцева назва тропічних циклонів у північно-західній частині Тихого океану[1][3], біля Філіппінських островів та в районі Південнокитайського моря[1], яке супроводжується зливами та стійкими вітрами з максимальною постійною швидкістю вітру, що перевищує 119 км/год у районі їх епіцентрів[3].

Назва[ред. | ред. код]

Термін тайфун традиційно вживається щодо тропічних циклонів північно-західної частини Тихого океану (у північній частині, як і в північній Атлантиці, прийнятий термін ураган). Слово запозичене з англійської мови, де щодо його походження існують кілька версій:

  • від кит. 颱風, тай фен — «великий вітер»[1]; припускається вплив араб. طوفان‎, ṭufān[2][4];
  • від грец. τυφῶν («вихор, ураган»), Τυφῶν («Тифон»)[4];
  • від араб. طوفان‎, ṭufān, утвореного від дієслова طوفا («крутитися навколо»)[4][5], або від перс. توفان/طوفان‎, на яке могло вплинути грец. τυφῶν[6].

Виникнення[ред. | ред. код]

Тайфуни виникають через порушення стійкості пасатів. Вони рухаються по периферії тихоокеанського субтропічного антициклону спочатку на захід і південний захід. На широті близько 20—30° змінюють свій напрям на північний схід і досягають берегів Японії, Китаю, Кореї. Інколи, трансформуючись у позатропічні циклони, досягають Камчатки. Спостерігаються також аномальні траєкторії проходження тайфунів, які круто піднімаються на північ. У середньому на рік буває 20—25 тайфунів, найчастіше у серпні—вересні. Для тайфунів характерні сильні вітри та катастрофічні зливи, що спричинюють значні руйнування на суходолі й хвилювання на морі[1].

Імена останніх, найбільш потужних, тайфунів Сенді, Ерл, Катріна, Патрісія вирішено тимчасово не використовувати.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Прох Л. 3. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — С. Тайфун.
  2. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. а б Дмитро Сергійович Бірюков, Юрій Миколайович Скалецький, Олег Іліодорович Насвіт, Потапенко В’ячеслав Георгійович. Глобальні тенденції загроз природного і техногенного характеру та їхніх соціально-економічних наслідків // Стратегічні пріоритети. — 2011. — № 1. — С. 38.
  4. а б в Online Etymology Dictionary: «typhoon». Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 15 січня 2020. 
  5. The Compact Edition of the Oxford English Dictionary, Volume II, page 559, «Typhoon». Oxford University Press, 1971.
  6. The Arabic Contributions to the English Language: An Historical Dictionary by Garland Hampton Cannon and Alan S. Kaye considers typhoon «a special case, transmitted by Cantonese, from Arabic, but ultimately deriving from Greek. […] The Chinese applied the [Greek] concept to a rather different wind […]»

Посилання[ред. | ред. код]