Сінкансен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема сінкансена
Сінкансен серій 200 і E1 ~ E5
Сінкансен серій 0 ~ N700

Шінкансе́н (яп. 新幹線, しんかんせん) — мережа швидкісних залізничних ліній в Японії, що керується Японськими залізницями. Починаючи з першої лінії поїздів цього типу, Токайдо шінкансен (東海道新幹線), відкритої в 1964 році, система розширилася та зв'язала головні міста на островах Хоншю і Кюшю мережею залізниць, здатних працювати зі швидкостями до 300 км/год в умовах частих землетрусів і тайфунів. На випробуваннях поїзди показали швидкості до 443 км/год на звичайних рейках та до 580 км/год на лініях маглев. Перша лінія з 17 станціями протяжністю 515 км, які поїзд долав за дві з половиною години, була відкрита між Осакою і Токіо в жовтні 1964 року, до літньої Олімпіади.

Шінкансен дослівно означає «нова магістраль» і тому, строго кажучи, посилається тільки на колії, потяги офіційно називаються «супер-експрес» (超特急, тьотоккю), проте, різницю між ними рідко помічають навіть в Японії. На відміну від старих залізниць, шінкансен використовує стандартну міжнародну ширину колії 1435 мм (тобто вужчу за українську) і використовує тунелі і естакади щоб перетинати перешкоди, замість того щоб обходити навколо них.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Спочатку лінії Сінкансен були призначені для цілодобових пасажирських і вантажних перевезень. На середину 2010-х обслуговують тільки пасажирів, а також вночі все лінії Сінкансен закриваються з 0:00 до 06:00 ранку для проведення обслуговування. В цей час продовжують працювати звичайні поїзди, які прямують практично паралельно лініям Сінкансен.

Рух на лініях Сінкансен почався в 1964 році на Токайдо-сінкансен зі швидкості в 210 км/год. Лінія Токайдо-Сінкансен є найбільш завантаженою високошвидкісною залізничною лінією в світі. На ній перевозиться близько 375 000 пасажирів щодня. За рік же був перевезений 151 млн пасажирів (березень 2008)[1]. За годину між Токіо і Осакою, найбільшими містами в Японії, може прямувати до 10 поїздів, що складаються з 16 вагонів кожен (місткістю 1300 місць). Сінкансен також служить для пасажирів, які їдуть на роботу у великі міста з віддалених місць.

У мережі «Сінкансен» використовується європейська колія - 1435 мм, що відрізняє її від старіших ліній японської залізниці, мають колію 1067 мм. Лінії електрифіковані по системі однофазного змінного струму 25 кВ 60 Гц , на лініях міні-Сінкансен напруга становить 20 кВ.

Вже через три роки після початку експлуатації залізниця розпочала приносити прибуток, а на 1971 за рахунок виручки від продажу квитків і послуг повністю окупила витрати на будівництво[2][3].

Сучасні лінії, такі, як Нагано, Хокурику і Кюсю, будувалися з розрахунком на швидкість 260 км/год. Старіші лінії на середину 2010-х модернізовані до швидкостей 285, 300 і 320 км/год (для Токайдо, Саньо і Тохоку сінкансенов відповідно). Таким чином, на початок 2010-х всього 4 лінії з експлуатаційною швидкістю 320 км/год, одна з них в Японії - Тохоку-сінкансен. Планується подальше збільшення швидкості експлуатації Тохоку-сінкансен до 360 км/год до 2020-го року. Раніше планувалося досягти такої швидкості до 2013-го року, але цей проект провалився.

Існують також дві лінії Міні-сінкансен, які не є швидкісними, але включені в мережу "звичайного" Сінкансен, мають загальний рухомий склад, тарифи тощо.

Лінії[ред.ред. код]

Лінія Початок Кінець Довжина Оператор Відкриття Маршрути Загальна характеристика маршруту Рухомий склад
Токайдо-сінкансен Токіо Сін-Осака 515,4 км JR Central 1964 Нодзомі У перекладі з японської «Нодзомі» означає «надія». Потяги, що прямують цим маршрутом, є найшвидшими поїздами цієї лінії - шлях від Токіо до Осаки займе 2,5 години, а від Токіо до Хаката (Фукуока) - 5 годин. Потяги «Нодзомі» зупиняються тільки на таких великих станціях, як Нагоя, Кіото, Окаяма і Хіросіма. Єдиний маршрут, що дозволяє проїхати всі станції і Токайдо, і Саньо Сінкансен без єдиної пересадки. Сінкансен 300, Сінкансен 500, Сінкансен 700, Сінкансен N700
Хікарі «Хікарі» в перекладі означає «світло». Поїзди, що курсують по цьому маршруту, були першими поїздами на лінії Токайдо/Саньо, а тепер з появою «Нодзомі» відійшли на другий план і є другими за швидкістю руху на цій лінії. Маршрут «Хікарі» включає в себе декілька другорядних станцій, але по ньому як і раніше можна проїхати дуже швидко: шлях з Токіо до Осаки, зокрема, займе три години. На відміну від Нодзомі, при русі через Осаку необхідна пересадка, тому що на лініях Токайдо і Саньо є свої індивідуальні маршрути Хікарі, між собою не інтегровані. Те ж саме відноситься і до маршруту Кодама. Сінкансен 300, Сінкансен 700, Сінкансен N700
Хікарі Rail Star Сінкансен N700
Кодама Цей маршрут можна назвати «місцевим», оскільки на ньому поїзди роблять зупинки на всіх дрібних і другорядних станціях. Але потяги, що курсують по цьому маршруту, точно так само мають право називатися Сінкансен. Сінкансен 300, Сінкансен 700
Санйо-сінкансен Сін-Осака Хаката 553,7 км JR West 1972—1975 Сінкансен 100
Нодзомі Див. Токайдо-сінкансен Див. Токайдо-сінкансен
Хікарі
Хікарі Rail Star
Тохоку-сінкансен Токіо Сін-Аоморі 674,9 км JR East 1982—2010 Хаябуса Цей маршрут було введено в експлуатацію в 2011-му році і став ще більш швидким, ніж Хаяте. З 2013-го поїзда розвивають швидкість 320 км/год, даний маршрут є найшвидшим серед Сінкансенів взагалі. Сінкансен Е5
Хаяте Цей маршрут раніше був найшвидшим між Токіо і Сендай, Моріока або Хатінохе . Щоб дістатися від Токіо до Моріокі потрібно 2,5 години, а до Хатінохе - 3 години. Сінкансен Е2
Max-Ямабіко Сінкансен Е1, Сінкансен Е4
Насуно Це місцевий маршрут до Нікко або Уцуномії, але при цьому це все ті ж Сінкансен. Сінкансен 200
Max-Насуно Сінкансен Е1
Дзьоецу-сінкансен Омія Ніїгата 269,5 км 1982 Токі За цим маршрутом поїзда від Токіо до Ніїгати доїжджають приблизно за дві години і є найшвидшими поїздами Дзьоецу Сінкансен Сінкансен 200
Max Токі [[Сінкансен Е4}}]]
Танігава Потяги «Танігава» і «Макс-Танігава» курсують від станції Токіо до Гала-Юдзава, гірськолижного курорту в Етіго-Юдзава. Також вони, як правило, зупиняються на другорядних станціях. [[Сінкансен 200}}]]
Max Танігава Сінкансен Е1
Хокуріку-сінкансен
(раніше - Нагано-сінкансен)
Такасакі Канадзава 345,4 км JR East JR West 1997—2015 Асама Маршрут отримав свою назву завдяки вулкану Асама, що підноситься в префектурі Нагано. Від Токіо до Нагано-Сіті потяги прмують близько 1,5-2 годин. Сінкансен Е2
Max Асама Сінкансен Е4
Кюсю-сінкансен Хаката Кагосіма-Тюо 256,8 км JR Kyushu 2004—2011 Цубаме Потяги «Цубаме» - найбільш комфортабельні і побудовані по самому останньому слову техніки, курсують по найбільш мальовничій сільській місцевості Кюсю. У поїздах «Цубаме» існує тільки один клас. Поїздка на них з Хаката в Кагосіма займе всього 2 години 20 хвилин. Сінкансен 800
Хоккайдо-

сінкансен

Сін-Аоморі Сін-Хакодате-Хокуто 148.9 км JR Hokkaido 2016 Хаябуса Продовження раніше діючих поїздів Тохоку-Сінкансен до Сін-Хакодате-Хокуто, зі збереженням класності. Швидкість в тунелі Сейкан обмежена 160 км/год Сінкансен Е5,

Сінкансен H5

Хаяте
«Міні-Сінкансен»
Ямагата-сінкансен Фукусіма Сіндзьо 148,6 км JR East
Акіта-сінкансен Моріока Акіта 127,3 км
Лінії зі стандартною колією, технічно не класифікуються як лінії Сінкансен, але з послугами Сінкансен
Хаката Мінамі Хаката Хаката-Мінамі 8,5 км JR West
Гала-Юдзава Етіго-Юдзава Гала-Юдзава 1,8 км JR East

Майбутні лінії[ред.ред. код]

Будівництво багатьох лінії Сінкансен було запропоновано ще на початку буму 1970-х років, але вони досі не побудовані. Вони називаються Сейбу Сінкансен. Одна з таких ліній, Наріта-сінкансен до аеропорту Наріти, була офіційно скасована, але деякі залишаються на стадії розробки.

  • Хокуріку-сінкансен продовжується до Цуруги і знаходиться на стадії будівництва, має бути відкрито в 2023 році. Продовження лінії до Осаки планується, але маршрут між станціями Цуруга і Сін-Осака ще не визначений.
  • Хоккайдо-сінкансен від Сін-Хакодате-Хокуто до Саппоро знаходиться в стадії проектування і будівництва, зі вступом в експлуатацію не раніше 2030 року.
  • Тюо-сінкансен (Токіо-Нагоя-Осака) є запланованою лінією Маглев. JR Central оголосила про встановлений термін спорудження - 2025 рік, крім короткого експериментальної ділянки, будівництво ще не почалося.

Примітки[ред.ред. код]

  1. JR Central Japan Website, (англ.)
  2. Киселёв И. П. {{{Заголовок}}}.
  3. Ред. Боравская Е. Н., Шапилов Е. Д. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
Прапор Японії Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.