Невельштейн Самуїл Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Невельштейн Самуїл Григорович
Файл:Nevelshtein-Samuil-Grigorievich-d21bw.jpg
Народження 22 березня 1903(1903-03-22)
Херсон, Російська імперія
Смерть 16 листопада 1983(1983-11-16) (80 років)
  Ленінград, СРСР
Країна Російська імперія
СРСР
Жанр Портрет, пейзаж, жанрова картина
Навчання Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна і Вищі художньо-технічні майстерні
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Член СХ СРСР

Самуїл Григорович Невельштейн (нар. 22 березня 1903(19030322), Херсон, Російська імперія — пом. 16 листопада 1983, Ленінград, СРСР) — радянський художник, живописець, графік, педагог, член Ленінградської організації Спілки художників РРФСР[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Невельштейн Самуїл Григорович народився 22 березня 1903 року в Херсоні. Рано втративши батька, вже в тринадцять років працював підручним ливарника на заводі. У 1919 добровольцем пішов до лав Червоної Армії. Після демобілізації повернувся до Херсона. Працював на маслоробному заводі робітником. У 1923 році по путівці заводу приїхав до Москви і вступив на робітфак при Вищих художньо-технічних майстернях (ВХУТЕМАС).

У 1927 році Самуїл Невельштейн закінчив московський ВХУТЕМАС і поїхав до Ленінграда, де поза конкурсом був прийнятий на відділення живопису ВХУТЕІНа. Займався у Василя Савинського, Аркадія Рилова. У 1931 році Невельштейн закінчив Інститут Пролетарського образотворчого мистецтва (так з 1930 по 1932 роки називався колишній ВХУТЕІН; з 1932 року — Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури) з присвоєнням звання «художника масово-побутової живопису»[2]. Дипломною роботою стала картина «Дитяче свято»[3].

Після закінчення інституту Невельштейн продовжив навчання в аспірантурі. Одночасно з 1934 року його залучають до педагогічної роботи у щойно організованій за ініціативою Сергія Кірова Школі юних обдарувань, перетвореної незабаром на Середню художню школу (СХШ) при Всеросійській Академії мистецтв. Школа спрямовувала розвиток дитячої художньої освіти в СРСР. Досвід СХШ широко пропагувався Невельштейном; він виступав з доповідями на ряді нарад, у тому числі на Всесоюзній конференції з середньої та художньої освіти в 1940 році.

У 1935 році Самуїл Невельштейн став членом Ленінградської Спілки радянських художників.

Після початку німецько-радянської війни Невельштейн вступив до народного ополчення і до весни 1942 року залишався в блокадному Ленінграді. Наприкінці березня 1942 року був евакуйований на Урал до Киштима. У Киштимі створив серію графічних портретів і акварельних пейзажів, показаних після повернення до Ленінграда на персональній виставці 1944 року в Ленінградській Спілці художників.

З 1928 року Самуїл Невельштейн брав участь у виставках ленінградських художників. Після війни залишив педагогічну діяльність і цілком віддався творчій роботі. Писав портрети, жанрові композиції, краєвиди, натюрморти. Працював у техніці акварелі та олійного живопису. Провідною темою творчості став портрет молодого сучасника. Мальовничу манеру художника відрізняли стриманий колорит, широта письма, що посилилася з роками, інтерес до передачі світла та повітря і найтонших відтінків тональних відносин.

Помер Самуїл Невельштейн 16 листопада 1983 року в Ленінграді на 81-му році життя.

Творчість[ред. | ред. код]

Образи сучасників, створені Самуїлом Невельштейном, незмінно відрізнялися глибиною передачі характеру і вільним володінням технікою живопису, акварелі, рисунка.

Автор картин «Хмари» (1936), «Перед грозою»[4] (1948), «Сірий день»[5] (1950), «Оля» (1954), «Троянди»[6][7], «Осінній вечір. Юкки»[8], «Портрет художника»[9] (обидві 1956), «Весна», «Аня»[10], «Оля», «Золотий день», «Сутінки» (всі 1957), «Студентка Закія», «Квітень»[11] (обидві 1958), «Дівчина з червоною стрічкою»[12], «Партизанка»[13], «Наташа» (всі 1959), «Портрет медсестри Полякової» (1960), «Герой Радянського Союзу Лія Магдагулова», «Восьмикласник»[14] (обидві 1961), «Портрет польської студентки»[15] (1962), «Коля», «Люся»[16] (обидві 1965), «Останній сніг», «Осінній букет»[17] (обидві 1972), «Урок історії»[18] (1967), «На свято першого дзвоника»[19], «Медсестра» (обидві 1975), «Катя» (1976), «Людмила», «Вероніка»[20] (обидві 1977), «Альонушка»[21] (1980), «Першокурсниця» (1982), «Наташа Семенова» (1983)[22] тощо.

Персональні виставки художника були показані в Ленінграді (1944, 1956, 1964, 1968, 1985).

Мистецькі праці С. Г. Невельштейна знаходяться в музеях і приватних зібраннях в Росії, Великій Британії, Німеччини, Франції, США та інших країнах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Справочник членов Союза художников СССР. Том 2. — М: Советский художник, 1979. — С. 112.
  2. ↑ Юбилейный Справочник выпускников Санкт-Петербургского академического института живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина Российской Академии художеств. 1915—2005. — Санкт-Петербург: «Первоцвет», 2007. — С.37.
  3. ↑ Александрова И. А. Самуил Григорьевич Невельштейн. — Л: Художник РСФСР, 1989. — С.6.
  4. ↑ Иванов С. В. Неизвестный соцреализм. Ленинградская школа. — Санкт-Петербург: НП-Принт, 2007. — С.248, 285.
  5. ↑ Лирика в произведениях художников военного поколения. Выставка произведений. Каталог. — Санкт-Петербург: Мемориальный музей Н. А. Некрасова, 1995. — С.4.
  6. ↑ Натюрморт в живописи 1940—1990-х годов. Ленинградская школа. Каталог выставки. СПб., 1996. С.4.
  7. ↑ Невельштейн С. Г. Розы // 80 лет Санкт-Петербургскому Союзу художников. Юбилейная выставка. Пб., «Цветпринт», 2012. С.207.
  8. ↑ Осенняя выставка произведений ленинградских художников. 1956 года. Каталог. — Л: Ленинградский художник, 1958. — С.17.
  9. ↑ 1917—1957. Выставка произведений ленинградских художников. Каталог. — Л: Ленинградский художник, 1958. — С.22.
  10. ↑ Всесоюзная художественная выставка, посвящённая 40-летию Великой Октябрьской социалистической революции. Живопись. Скульптура. Графика. Работы художников театра и кино. Каталог. — М: Министерство культуры СССР, 1957. — С.52.
  11. ↑ Выставка произведений ленинградских художников 1960 года. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1961. — С.29.
  12. ↑ Ленинградские художники. Живопись 1950—1980-х годов. Каталог. — Санкт-Петербург: Выставочный центр ПСХ, 1994. — С.4.
  13. ↑ Александрова И. А. Самуил Григорьевич Невельштейн. — Л: Художник РСФСР, 1989. — С.13.
  14. ↑ Выставка произведений ленинградских художников 1961 года. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1964. — С.29.
  15. ↑ Время перемен. Искусство 1960—1985 в Советском Союзе. — Санкт-Петербург: Государственный Русский музей, 2006. — С. 154.
  16. ↑ Наш современник. Вторая выставка произведений ленинградских художников 1972 года. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1973. — С.9.
  17. ↑ По родной стране. Выставка произведений художников Ленинграда. 50 Летию образования СССР посвящается. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1974. — С.19.
  18. ↑ Изобразительное искусство Ленинграда. Каталог выставки. — Л: Художник РСФСР, 1976. — С. 24.
  19. ↑ Наш современник. Зональная выставка произведений ленинградских художников 1975 года. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1980. — С. 20.
  20. ↑ Выставка произведений ленинградских художников, посвящённая 60-летию Великого Октября. — Л: Художник РСФСР, 1982. — С.18, 43.
  21. ↑ Зональная выставка произведений ленинградских художников 1980 года. Каталог. — Л: Художник РСФСР, 1983. — С.18.
  22. ↑ Александрова И. А. Самуил Григорьевич Невельштейн. — Л: Художник РСФСР, 1989. — С.34—35.

Участь у виставках[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Образотворче мистецтво Ленінграда
  • Пейзажний живопис в образотворчому мистецтві Ленінграда
  • Ленінградський Спілка художників
  • Список живописців Ленінградської Спілки художників

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Невельштейн_Самуїл_Григорович&oldid=34893642