Незалежна соціал-демократична партія Німеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН)
нім. Unabhängige Sozialdemokratische Partei Deutschlands (USPD)
Лідер: Гуго Гаазе, Георг Ледебур, Артур Кріспен, Теодор Лібкнехт
Дата заснування: квітень 1917 року
Дата розпуску: кінець 1931 року
Ідеологія: соціал-демократія, демократичний соціалізм, пацифізм
Інтернаціонал: Міжнародне робітниче об'єднання соціалістичних партій
Молодіжна організація: Соціалістична партійна молодь (нім. Sozialistische Proletarierjugend)

Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН) (нім. Unabhängige Sozialdemokratische Partei Deutschlands (USPD)) – лівосоціалістична партія Німецької імперії, заснована 1917 року.

Історія[ред.ред. код]

Незалежні соціал-демократи в 1917–1920 роках[ред.ред. код]

Предвиборчий плакат НСДПН 1919 року

НСДПН утворилася в квітні 1917 року на базі лівого крила німецької соціал-демократії в результаті розколу Соціал-демократичної партії Німеччини з питання підтримки політики громадського миру. На чолі нової партії стали Гуго Гаазе і Карл Каутський. Чисельність партії до листопада 1918 року сягає близько 120 000 членів. Під час Листопадової революції революційну групу Спартака, що входила до НСДПН, було перетворено в листопаді 1918 року на Союз Спартака, при цьому він зберіг свою автономність у партії. Наприкінці 1918 року Союз вийшов з НСДПН, і на його основі було створено Комуністичну партію Німеччини (КПН).

У листопаді 1918 року, на початку Листопадової революції, НСДПН уклала угоду з соціал-демократами, підсумком її стало формування тимчасового уряду Німеччини – Ради народних уповноважених (РНУ). До складу РНУ увійшли три представники незалежних соціал-демократів – Гуго Гаазе, Вільгельм Дітман, Еміль Барт. Однак, уклавши пакт Еберта-Гренера, РНУ не виконала однозначно сформульованих рішень Всенімецького з'їзду Рад про демократизацію армії. У зв'язку з тим, що багато радикальних пропозицій НСДПН провалилися на Всенімецькому з'їзді Рад, 29 грудня три представники НСДПН вийшли зі складу тимчасового уряду. Приводом для цього стало застосування зброї в ході так званих різдвяних заворушень у Берліні.

На виборах до Німецьких національних зборів у січні 1919 року НСДПН отримала 7,6% голосів. Незважаючи на явну меншість в Національних зборах і домінування соціал-демократів, НСДПН рішуче підтримала введення в Німеччині радянської системи замість парламентської республіки, яку пропонували соціал-демократи. Членами партії до весни 1920 року було вже більше 750 000 осіб. На парламентських виборах НСДПН отримала 17,9% голосів виборців, отримала 84 депутатських місця і стала другою за чисельністю фракцією в Рейхстазі. Для порівняння, за підсумками тих виборів СДПН отримала 102 депутатських крісла.

Незалежні соціал-демократи після 1920 року[ред.ред. код]

На з'їзді НСДПН в Галле в жовтні 1920 року більшістю голосів (237 проти 156) було прийнято рішення про вступ партії до Комінтерну, а в грудні 1920 року НСДПН об'єдналася з КПН. До компартії приєдналося близько 400 000 членів НСДПН. Решта (близько 340 000 чоловік і більше 2/3 депутатів парламенту) продовжила діяти під ім'ям НСДПН на чолі з лідерами Георгом Ледебуром і Артуром Кріспеном. НСДПН підтримувала режим парламентської демократії. У 1920 році НСДПН, Незалежна лейбористська партія та інші ініціювали створення так званого «2½ інтернаціоналу» (офіційна назва – Міжнародне робітниче об'єднання соціалістичних партій).

Згодом політичні розбіжності між НСДПН і СДПН скорочувалися. Після того, як ультраправі в червні 1922 року вбили міністра закордонних справ Німеччини Вальтера Ратенау, обидві фракції в Рейхстазі створили в середині липня спільну робочу групу. Через 2 місяці, 24 вересня 1922 року, в Нюрнберзі пройшов об'єднавчий з'їзд НСДПН і СДПН, на якому було проголошено створення Об'єднаної соціал-демократичної партії (Vereinigte Sozialdemokratische Partei Deutschlands, VSPD; з 1924 року знову називалася Соціал-демократичною партією). У 1923 року більшість партій і груп «2½ інтернаціоналу» влилися у Другий інтернаціонал.

Меншість НСДПН, менш ніж 10 000 членів, продовжила діяти під старою назвою. Їхніми лідерами були Георг Ледебур і Теодор Лібкнехт. У 1931 році залишки НСДПН, яка формально існувала, влилися до складу Соціалістичної робочої партії Німеччини.

Організація[ред.ред. код]

Структура[ред.ред. код]

Незалежна соціал-демократична партія Німеччини складалася з округів (bezirk) – по одному на виборчий округ, округи – з районів (kreis) – по одному на міський район, район або округ землі Гамбург, райони – з місцевих груп (ortsgruppe) – по одній на місто, громаду, округ чи місцеву частину землі Гамбург, а місцеві групи складалися з блоків – по одному на кілька сусідніх будинків.

Найвищим партійним органом був з'їзд (parteitag), що обирався місцевими з'їздами; також вони обирали партійну раду (parteirat), що працювала в перерві між з'їздами, між партійними радами працювала управа (parteivorstand), яку обирав з'їзд, а найвищою посадовою особою був голова (parteivorsitzender), якого обирав з'їзд.

Партійна структура на місцевому рівні:

Найвищий орган Найвищий орган
між з'їздами (зборами)
Найвища
посадова особа
Окружний рівень окружний з'їзд
(bezirksparteitag)
окружна управа
(bezirksvorstand)
окружний голова
(bezirksvorsitzender)
Районний рівень районний з'їзд
(kreisparteitag)
районна управа
(kreisvorstand)
районний голова
(kreisvorsitzender)
Рівень місцевої групи загальні збори
(mitgliederversammlung)
управа місцевої групи
(ortsgruppenvorstand)
голова місцевої групи
(ortsgruppenvorsitzender)

Найвища посадова особа в блоках – керівник блоку (blockwart).