Некрасов Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Некрасов Андрій Сергійович
рос. Некрасов Андрей Сергеевич
Народився 22 червня 1907(1907-06-22)
Москва, Російська імперія
Помер 15 лютого 1987(1987-02-15) (79 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність прозаїк, дитячий письменник
Мова творів Російська
Роки активності 19281987
Жанр розповідь, повість
Magnum opus Пригоди капітана Врунгеля (повість)
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»

Андрі́й Сергі́йович Некра́сов (9 [22] червня 1907, Москва — 15 лютого 1987) — радянський моряк і письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Москві, в сім'ї лікаря.[1] Мати, Людмила Федорівна Некрасова, померла після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши школу, працював монтером і техніком на Московській трамвайній станції. У 1926 році переїхав до Мурманська і поступив матросом на риболовецьке судно. Пізніше ходив на різних судах в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу. У 1933 закінчив Владивостоцький морський технікум Наркомату Морського Флоту СРСР . В цьому ж році призначений заступником начальника морського управління тресту «Дальморзверпром».

Друкувався з 1928 року. Найбільшої популярності серед його творів отримала гумористична повість «Пригоди капітана Врунгеля», згодом кілька разів екранізована. Головним героєм твору став капітан Врунгель, «радянський барон Мюнхгаузен» — бувалий моряк, що розповідає про свої дивовижні подорожі по всьому світу.

З квітня 1942 року - рядовий на Західному фронті, 1942 року - співробітник фронтової газети. Член СП СРСР з 1943 року. З листопада 1943 року - в резерві ГоловПУРу в Москві.

14 квітня 1944 року, працюючи в газеті у званні лейтенанта, був засуджений Військовим трибуналом Ростовського-на-Дону гарнізону на 3 роки ВТТ. [2]

Після війни повернувся на літературну роботу, був членом редколегій журналу «Пионер» і літературно-художнього альманаху «Океан».[3]

Грав професійно в футбол за клуб «Крила Рад».

Помер 15 лютого 1987 року, на 80-му році життя.[4] Андрій Некрасов похований у Москві на Ваганьковському кладовищі[5].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Морські чоботи, 1935 (збірник розповідей)
  • Електричне сонце, 1936
  • Повість про товариша Кірова, 1936 (разом з Б. С. Житковим, Б. Івантером, Б. Шатіловим)
  • Пригоди капітана Врунгеля, 1937
  • Зависна біографія, 1953
  • Доля корабля, 1958
  • Розповіді старого боцмана (збірка)
  • Ми були на Діксоні (збірка)
  • Как мы с Гошкой мосты строили (розповідь) 1973
  • Операція «Туман» (розповідь) 1972
  • По морю-океану (збірка) 1988
  • Розповіді про Північ та Південь, 1979
  • Синє море (розповідь) 1966
  • Казка про хімію, 1965

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Чертков Л. Н. Некрасов А. С. // Краткая литературная энциклопедия. Т. 5: Мурари - Припев. - М .: Сов. енциклопедії., 1968. - Стб. 174.
  • Саленко О. Ю., Мінералів Ю. І.   Некрасов Андрій Сергійович // Русские детские писатели XX века: Биобиблиографический словарь.   - М.: Флинта ; Наука, 1997..   - С. 307-309.   - ISBN 5-02-011304-2 .
  • Писатели Москвы — участники Великой Отечественной войны. - М., 1997. - С. 314.