Некрасов Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Некрасов.
Некрасов Андрій Сергійович
рос. Некрасов Андрей Сергеевич
Народився22 червня 1907(1907-06-22)
Москва, Російська імперія
Помер15 лютого 1987(1987-02-15) (79 років)
Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняВаганьковське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Місце проживанняМурманськ
Діяльністьпрозаїк, дитячий письменник
Alma materMaritime State Universityd
ЗакладПолітичне управління Червоної армії
Мова творівРосійська
Роки активності1928—1987
Жанррозповідь, повість
Magnum opusПригоди капітана Врунгеля (повість)
ЧленствоСП СРСР
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Андрі́й Сергі́йович Некра́сов (9 [22] червня 1907, Москва — 15 лютого 1987) — радянський моряк і письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Москві, в сім'ї лікаря.[1] Мати, Людмила Федорівна Некрасова, померла після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши школу, працював монтером і техніком на Московській трамвайній станції. У 1926 році переїхав до Мурманська і поступив матросом на риболовецьке судно. Пізніше ходив на різних судах в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу. У 1933 закінчив Владивостоцький морський технікум Наркомату Морського Флоту СРСР. В цьому ж році призначений заступником начальника морського управління тресту «Дальморзверпром».

Друкувався з 1928 року. Найбільшої популярності серед його творів отримала гумористична повість «Пригоди капітана Врунгеля», згодом кілька разів екранізована. Головним героєм твору став капітан Врунгель, «радянський барон Мюнхгаузен» — бувалий моряк, що розповідає про свої дивовижні подорожі по всьому світу.

З квітня 1942 року — рядовий на Західному фронті, 1942 року — співробітник фронтової газети. Член СП СРСР з 1943 року. З листопада 1943 року — в резерві ГоловПУРу в Москві.

14 квітня 1944 року, працюючи в газеті у званні лейтенанта, був засуджений Військовим трибуналом Ростовського-на-Дону гарнізону на 3 роки ВТТ. [2]

Після війни повернувся на літературну роботу, був членом редколегій журналу «Пионер» і літературно-художнього альманаху «Океан».[3]

Грав професійно в футбол за клуб «Крила Рад».

Помер 15 лютого 1987 року, на 80-му році життя.[4] Андрій Некрасов похований у Москві на Ваганьковському кладовищі[5].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Морські чоботи, 1935 (збірка оповідань)
  • Електричне сонце, 1936
  • Повість про товариша Кірова, 1936 (разом з Б.С. Житковим, Б. Івантером, Б. Шатіловим)
  • Пригоди капітана Врунгеля, 1937
  • Зависна біографія, 1953
  • Доля корабля, 1958
  • Розповіді старого боцмана (збірка)
  • Ми були на Діксоні (збірка)
  • Як ми з Гошкою мости будували (оповідання) 1973
  • Операція «Туман» (оповідання) 1972
  • По морю-океану (збірка) 1988
  • Розповіді про Північ та Південь, 1979
  • Синє море (оповідання) 1966
  • Казка про хімію, 1965

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Андрей Некрасов: почему "Капитана Врунгеля" в сталинские времена изъяли из продажи. russian7.ru (ru-RU) . Процитовано 14 серпня 2019.
  2. ↑ ОБД Мемориал
  3. ↑ Андрей Некрасов. www.livelib.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
  4. ↑ Некрасов Андрій: Літературний батько капітана Врунгеля. howtoukr.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
  5. ↑ Могилы знаменитостей. Некрополи Москвы. Ваганьковское кладбище. Некрасов Андрей Сергеевич (1907-1987). www.m-necropol.ru. Процитовано 15 серпня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Чертков Л. Н. Некрасов А. С. // Краткая литературная энциклопедия. Т. 5: Мурари - Припев. - М .: Сов. енциклопедії., 1968. - Стб. 174.
  • Саленко О. Ю., Мінералів Ю. І.   Некрасов Андрій Сергійович // Русские детские писатели XX века: Биобиблиографический словарь.   - М.: Флинта ; Наука, 1997..   - С. 307-309.   - ISBN 5-02-011304-2 .
  • Писатели Москвы — участники Великой Отечественной войны. - М., 1997. - С. 314.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Некрасов_Андрій_Сергійович&oldid=38042005