Неотрайбалізм

Неотрайбалізм (новий трайбалізм) — соціологічна концепція в основному авторства Мішеля Маффесолі (також іноді приписувана Зиґмунту Бауману та Здзіславу Краснодембському), яка прогнозує поступове поширення та зростання впливовості «нових племен», а саме децентралізованих та пов'язаних в основному цифровими медіа спільнот людей, для яких ідентичність учасників цих спільнот може мати перевагу над національною, класовою, локальною чи навіть сімейною солідарністю. Разом з гендерними, расовими, чи іншими об'єднаними за критерієм дискримінації спільнотами, що виявили себе як активні участини політичної боротьби у сучасних ліберальних демократіях, «нові племена» можуть як очікується захоплювати все більшу політичну суб'єктність у «цифровому світі».

Прикладами неотрайбалістичних спільнот можуть бути об'єднання футбольних вболівальників, інтернет-субкультури (прихильники аніме, вікіпедисти, групи гравців багатокористувацьких рольових платформ), спільноти фанатів продуктів массової культури (телесеріалів, кінофраншиз, літературних фентезійних циклів), специфічні релігійні секти (деякі неоязичники, віртуальні культи), тощо.

Історія питання

Поняття тріби (від лат лат. tribe — частина, англ. tribe — плем'я) активно застосовувалось на зарі етнографії, будучи на початку ХХ століття заміненим на поняття «етнос», тим не менш, вже на кінці цього самого століття поняття знову повернуто у науковий вжиток, на цей раз для позначення спільнот людей які можуть не мати спільних генетичних, географічних чи будь-яких інших фізичних (кінетичних) взаємодій у реальному світі, які при цьому тим не менш пов'язані спільною емпатією, усвідомленою (чи не усвідомленою) спільністю інтересів, груповою естетикою і навіть існуванням внутрішньогрупової, неуніверсальної щодо не-членів спільноти системи етичних норм (т.з. «Готтентотська мораль»).

За теорією Маффесолі, сучасна людина як продукт модерну перебуває у стані «стадної самотності», який не є природним для людини як соціо-біологічної істоти. Тим не менш, наявне капіталістичне суспільство (в особі національної держави, чи б пак нації як уявної спільноти) послідовно атомізує людину, позбавляючи її як домодерної (родинної, кланової, релігійної, географічної локальної), так і економічної (класової, цехової) й расової та іншої заснованої на дискримінації солідарності.

Реакцією на це є поява нових, віртуальних спільнот людей, які демонструючи групову динаміку тим не менш можуть навіть не бути знайомими особисто (що не виключає створення географічно локалізованих неотріб із особистими контактами, і навіть таких що перетворюють певні райони мегаполісів у «міста в містах» ).

Серед переваг «нових племен» дослідники називають адаптивність, гнучкість, відсутність стабільного членства у групах, можливість одночасної участі одного індивіда у декількох «нових племенах», здатність учасників груп до взаємної емпатії, допомоги, взаємопожерстви. Серед мінусів називають неуніверсальність морально-етичних кодексів неотрайбалістичних груп (подвійні стандарти), схильність учасників неотрайбілістичних об'єднань до фанатизму, їх умовна сумісність з модерними світоглядами політичних еліт національних держав та їх інтелігенцій, небезпечний потенціал екстремізму, тероризму, проявів масового насильства, як у вигляді онлайн-буллінгу відступників групи, так і з переростанням у деплатформінг (в тому числі офлайновий), «культуру відміни» (групові доноси), побутовий террор (сталкінг) проти «ворожих» щодо групи осіб.

Прикладом зростання впливості неотріб є політика загравання з фанськими спільнотами, що практикується глобальними медіа-корпораціями виробниками розважального контенту (фансервіс).