Подвійні стандарти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Подвійні стандарти політики Ізраїлю: вбиті ізраїльтяни — невинні жертви шахідів і вбиті палестинці — втрати в живій силі». Карикатура Карлоса Латуффа, 2003

Подві́йні станда́рти або подві́йна мора́ль (від англ. double standards) — критичний термін, поширений у сучасній політології, журналістиці, економіці, суспільствознавстві та інших гуманітарних науках. Він означає різну оцінку однотипних дій різних суб'єктів (одним з яких часто буває сам оцінник). Подвійним стандартом є застосування різних наборів принципів для подібних ситуацій. Це стається через упередженість оцінювачів, змінених обставин, корисливості, емоційного стану тощо[1].

Часто розглядається, як вирішальний психологічний інструмент, який використовується для захисту свого «Его» або підсвідомості від недоліків власного набору цінностей, що були придбані усвідомлено або неусвідомлено нав'язані різними типами пропагандистськими впливами, та протилежних принципів[2]. Він полягає в застосуванні лицемірної та упередженої точки зору, з якої можна розділити начебто «погані переконання» в інших людях від «поганих переконань в собі», маючи два набори правил для одного й того самого поняття.

Історія терміна[ред. | ред. код]

Термін «подвійний стандарт» спочатку вживали щодо позначення різних систем вимірювання, наприклад щодо біметалізму, а також у теологічних міркуваннях про добро й зло[3].

Історія поняття[ред. | ред. код]

Незважаючи на порівняну «молодість» терміна, явище застосування різних мірок щодо одних і тих самих вчинків існує віддавна. Приклади подвійного стандарту сучасні дослідники бачать у книзі пророка Ісаї[4]. У Стародавньому Римі закон не передбачував для жінки можливість подати в суд на чоловіка за невірність, а чоловік мав таке право[5]. Те, що стародавні римляни не розглядали подібний підхід чимось несправедливим, демонструє й відомий вислів, що приписують римському драматургу Теренцію — «Quod licet Iovi, non licet bovi» (точніше, Aliis si licet, tibi non licet).

Відоме й інше, жартівливе позначення щодо явища подвійних стандартів — «готтентотська мораль»[6][7][8]. Хоча цей термін є некоректним: етнографічні дослідження не підтверджують наявності якихось особливих етичних поглядів у готтентотів. Вираз походить, ймовірно, від расистського анекдоту, який склали німецькі колонізатори: "Місіонер питає в готтентота: «Що таке зло?» Той відповідає: «Коли сусід нападе на мене, забере худобу, дружину…» «А що таке добро?» — «Коли я нападу на сусіда і заберу його худобу й дружину…»"[6]. Анекдот поширився, певно, після придушення повстання готтентотів і гереро у 1904—1907 роках[9]. Найменування подвійних стандартів «готтентотською мораллю» було розповсюджене протягом XX ст., вони були мішенню сатири (наприклад, байка Ф. К. Сологуба «Готтентотская мораль»[10]).

Джеймс Тіссо, «Горе вам, книжники, фарисеї і лицеміри!», 1886—1894 р.р.

У 1880 році з'являється й термін з протилежним значенням — «єдиний стандарт» (single standard). Втім, ідею спільного стандарту, рівних оцінок можна побачити вже в Мері Волстонкрафт — у її основоположному творі «На захист прав жінки». Ту ж думку висловлює французька феміністка XVIII ст. Олімпія де Гуж у «Декларації прав жінки й громадянки» (1791), де вона обстоює рівність обов'язків і прав, які вони за собою тягнуть, зокрема, своєю знаменитою фразою: «Якщо жінка має право сходити на ешафот, значить, вона повинна мати право сходити й на трибуну» («La Femme a le droit de monter sur l’échafaud ; elle doit avoir également celui de monter à la Tribune»)[11]. У Євангелії містяться заклики до застосовування «єдиного стандарту»: «яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам» (Мв. 7:2)[12].

Окремим випадком подвійних стандартів є так звана «протагоністсько-центрована мораль» (Protagonist-centered Morality), що полягає у виправдовуванні автором тих дій головного героя або героїні (протагоніста), які підпали б під осуд його опонентів (антагоністів). При цьому автор не обов'язково подає протагоніста як «доброго», а антагоніста — як «злого»[13][14].

У Радянському Союзі вислів «подвійний стандарт» вживали з 1950-х років, спочатку — щодо класової й расової нерівності в капіталістичних країнах.

Політика[ред. | ред. код]

Подвійні стандарти Буша. Карлос Латуфф, 2008

Політика подвійних стандартів (англ. policy of double standards) — термін, прийнятий для описування ситуації, коли оцінка одного й того самого явища, процесу, події у міжнародних відносинах залежить від характеру відносин держав-оцінників і держав-оцінюваних. При однаковій внутрішній суті події одна держава знаходить підтримку і виправдання, інша — картання й засудження.

Вислів, що став класичним прикладом політики подвійних стандартів: «Для одного — терорист, для іншого — борець за свободу» («One man's terrorist is another man's freedom fighter»)[15]. Його впровадив у вжиток британський письменник Джеральд Сеймур[en] у своєму творі «Гра Гаррі»[en] у 1975 році[16].

Психологія[ред. | ред. код]

Подвійний стандарт може розвиватися в свідомості людини з безлічі причин, в тому числі; знайти виправдання для себе, емоційне помутніння судження, перекручування фактів, щоб підтримати власні переконання чи вірування, такі як, упередження підтвердження, пізнавальні упередження, привабливість упередження, упередження або необхідність бути правильним в переконаннях, оцінюванні чи дії.

Люди мають тенденцію оцінювати дії інших людей, з якими вони взаємодіють, на основі того, хто їх виконує.

Мораль[ред. | ред. код]

Подвійний стандарт може мати форму, в якому певні поняття (часто, наприклад, слово, фраза, соціальна норма чи правило) сприймаються, як прийнятні для застосування однією групою людей, але вважаються неприйнятними (табуйованими) — коли застосовується іншою групою. Отже, подвійний стандарт може бути описаний, як упереджене або морально несправедливе застосування принципу, що всі рівні у своїх свободах. Такі подвійні стандарти розглядаються як невиправдані, оскільки вони порушують основний принцип сучасної юридичної практики — «Усі сторони мають бути рівними перед законом». Подвійні стандарти також порушують принцип справедливості, відомий як безсторонність, який ґрунтується на припущенні, що ті самі стандарти повинні застосовуватися до всіх людей, незважаючи на суб'єктивні упередження та фаворитизм на основі соціального класу, рангу, національності, статі, релігії, сексуальних орієнтацій, вік чи інші відмінності.

Подвійний стандарт порушує цей принцип, залучаючи різних людей до відповідальності за різними стандартами.

Гендер[ред. | ред. код]

Щодо людей, в плані статевої приналежності (гендеру), його почали вживати з середини XIX ст. (принаймні від 1872) в англійській мові: стосовно різних моральних вимог до чоловіків і жінок[17][18]. Гендерний подвійний стандарт розглядається, як однакова поведінка чоловіка або жінки, яка оцінюється по-різному. Типи цих суджень включають в себе сексуальну поведінку, таку, як дошлюбний секс, в якій існує потреба захищати сексуальну чистоту дочки, але не сина. Поведінка інших людей іноді оцінюється по-різному, для кожного гендеру відносяться вік вступу в шлюб, позашлюбний секс, сексуальне насильство, сексуальні домагання, домашнє насильство, гіпергамія, бігамія, повторне одруження та самотність.

Наприклад, якщо чоловік плаче чи проявляє емоції слабкості, його вважають «слабким», «жалюгідним», «бабою», а у випадку з жінкою подібну поведінку назвуть знаком її «жіночності», «емоційності» чи «чутливості».

Приклади[ред. | ред. код]

Визначення Термінологія
При негативній оцінці При позитивній оцінці
Особа, що збирає інформацію про супротивників, маскуючись під одного з них Шпигун Розвідник
Особа, що служить в армії на комерційній основі Найманець Контрактник
Уведення військ на територію іноземної держави під час внутрішнього збройного конфлікту Інтервенція Військова допомога
Прагнення частини території держави до самостійності Сепаратизм Визвольний рух
Учасник збройної групи, що не є кадровим військовиком Бойовик Ополченець
Дії влади щодо встановлення нового Насаджування Впроваджування
Здійснення керування прямим, директивним шляхом Диктатура Централізація влади
Особа, що воює на зайнятій території (або території під контролем політичних сил, що протистоять одна одній), з використанням тактики, що уникає відкритих і великих зіткнень з супротивником Бандит Партизан
Покарання за непокору, невиконання домовленостей, здійснюване збройними силами держави, як на власній території, так і на території іншої держави Каральна акція Антитерористична операція
Особа, що збирає інформацію про навколишніх для подальшої передачі вищим органам Донощик Інформатор
Заняття військами міст під час військових дій Захоплення Звільнення
Уведення військ на територію іншої держави для підтримування порядку Окупація Розміщення контингенту
Приєднання до держави іншої незалежної (або її частини) Анексія Возз'єднання
Маси пересічних громадян як політичний чинник Юрба Народ
Контроль над ЗМІ і мистецтвом Цензура Захист від наклепу, дбання про моральність
Стримана, обдумана, передбачлива поведінка, що уникає наражатись на можливу небезпеку, неприємності Боягузтво Обережність

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Константин Громов. Двойные стандарты. 
  2. double standard Meaning in the Cambridge English Dictionary. dictionary.cambridge.org (en). Процитовано 2018-06-09. 
  3. Richard Hooker, Izaak Walton, John Keble, Walter Travers. The works of that learned and judicious divine, Mr. Richard Hooker. University Press, 1845. С. 225.
  4. Andrew Davies. Double standards in Isaiah: re-evaluating prophetic ethics and divine justice. — Brill, 2000.
  5. Bruce W. Frier, Thomas A. J. McGinn, Thomas A. McGinn A Casebook on Roman Family Law Oxford University Press, 2004 Сторінок 506
  6. а б Uri Avnery. Hottentot Morality. 
  7. МИХАЙЛО ДУБИНЯНСЬКИЙ. Там живуть нещасні люди-дикуни…// Українська правда. 
  8. В . В . Кисіль. Стаття К. Буревія «Ваші пальці…»: від «літературних кентаврів» до «готтентотської моралі». Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. 
  9. Готтентотская мораль// 17 апреля 2014 «Аргументы Недели», Сергей Нехамкин. 
  10. Федор Сологуб. «Готтентотская мораль». 
  11. Olympe de Gouges, Déclaration des droits de la femme et de la citoyenne (art. X)
  12. Євангеліє від Матвія. Переклад Івана Огієнка
  13. The Brooklyn Project: Protagonist-Centered Morality and Why it’s Bad. 
  14. Protagonist-Centered Moralities and their Sour Implications. 
  15. Satish Chandra Pandey. International Terrorism and the Contemporary World. Sarup & Sons, 2006. С. 17.
  16. Who said one man's terrorist is another man's revolutionary?
  17. Unjust Judgments on Subjects of Morality. The Ecclesiastical Observer (London: Arthur Hall and Co.) XXV: 167–170. April 1, 1872. 
  18. Josephine E. Butler (Nov 27, 1886). The Double Standard of Morality. Friends' Intelligencer and Journal (Philadelphia: Friends' Intelligencer Association). XLIII (48): 757–758.