Новий замок (Гродно)
Новий замок в місті Гродно, побудований у 18 столітті. Слугував літньою резиденцією для королів Польщі та для проведення сеймів.
Припускається, що на сучасній території Нового замку знаходилася Воскресенська церква ХІІ століття.
Замок розпланували на пагорбі біля річки Німан та поблизу від стародавнього (Старого) замку в місті Гродно. Нових володарів приміщення Старого замку не влаштовували.
Первісний проект створив саксонський архітектор Карл Фридрих Пепельман (1697–1750), Матеус Пепельман — його батько. Карл Фридрих працював в Варшаві і був залучений до будівництва в місті Гродно, де розміщались королівські мануфактури. Будівництво тривалу у 1737–1742 рр. на місці колишнього палацу Оссолінських. Через рівчак був перекинутий міст до Старого замку. В корпусі ліворуч зала засіданнь, кімнати депутатів, кухні тощо. Після Карла Пепельмана в замку працювали архітектори Й. Д. Яух та Джезеппе де Сакко.
Це був комплекс з декількох споруд в перехідній стилістиці від бароко до рококо. Двоповерховий палац мав П-подвібний план з відкритим двором. Крило праворуч було відведене для короля та його дружини. Другий поверх займав граф і канцлер держави. Ролю брами виконували приміщення пекарні та почесної варти. Двір ззовні відокремлювала огорожа та арочні пілони зі скульптурами сфінксів.
По смерті Августа ІІІ у 1763 р. меблі палацу були придбані та вивезені єпископом Вільні. Приміщення використовували для засідань сейму.
У 1793 р. тут відбулося останнє засідання сейму, а останній король Польщі Станіслав Понятовський зрікся престолу.
З 1795 р. Новий замок та місто Гродно перейшли у володіння Російської імперії. Російське військо в Гродно перетворило Новий замок на військовий шпиталь, а палац втратив свої оздоби. Місто і замок були володінням Росії до 1918 р. Потім був короткий період повернення земель західної Білорусі до Польщи, а Новий замок частково реставрували. В роки 2-ї світової війни замок був значно пошкоджений. Його розібрали і відновили у 1952 р. в нових формах сталінського ампіру. Так будівля остаточно втратила автентичність. Нову будівлю до 1991 р. використовував Обласний комітет ком. партії.
Будівлю доби сталінського ампіру використовують як Гродненський історико-археологічний музей, бібліотеку та архів.
- Walter Hentschel: Die sächsische Baukunst des 18. Jahrhunderts in Polen, Berlin (Ost) 1967, Bd. 1, S. 189 f., S. 285–297, Abb. 58; Bd. 2, Abb. 217-220b, 369–399.
- Walter May: Das sächsische Bauwesen unter August II. und August III. von Polen, in: Polen und Sachsen — zwischen Nähe und Distanz, Dresden 1997 (Dresdner Hefte; 50), S. 17-26.