Новик Михайло Михайлович
| Михайло Михайлович Новик | |
|---|---|
| Народився |
2 квітня 1949 (75 років) Калинівка, Носівський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст, письменник |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1973) |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Діти | син, донька |
| Нагороди |
 |
Миха́йло Миха́йлович Но́вик (нар. 2 квітня 1949, c. Калинівка Носівського району Чернігівської області) — український журналіст і письменник. Заслужений журналіст України (2010). Член Національної спілки журналістів України (з 1980).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селі на Чернігівщині. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1973-го.
Працював завідувачем сектору преси Мінмісцевпрому УРСР, у редакції газети «Молодь України», у 1975—1982 роках — в інформаційному агентстві ТАРС—РАТАУ (старший редактор, оглядач). Згодом — старший референт-редактор Київського міськвиконкому (1982—1989). У 1990—1992 роках — у журналі «Україна», потім на творчих посадах у «Профспілковій газеті» (видання Федерації профспілок України, засноване 1990-го), у створенні якої брав участь разом із групою незалежних журналістів.
У лютому 1992 року обраний першим заступником голови Спілки журналістів України, одночасно впродовж п'яти років був секретарем СЖУ.
У 1997—1999 роках працював керівником пресслужби АКБ «Правекс Банк». З 2000 року — президент спеціалізованого благодійного фонду «Репортер». Перебуваючи на останній посаді, 3 січня 2003-го в Києві зазнав нападу трьох осіб і був жорстоко побитий[1].
У 2006—2007 роках — помічник голови Державної судової адміністрації України, головний редактор журналу «Вісник Державної судової адміністрації України». Від січня 2008-го — прессекретар Вищого господарського суду України.
Позапартійний. У жодній партії ніколи не був.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор літературно-художньої збірки новел, оповідань, коротких повістей, есе «Медовий місяць» (2012)[2], співавтор кількох книжок.
Як журналіст публікувався переважно в українській періодиці, співпрацював з інформаційними агентствами, редакціями телебачення і радіо.
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2010)[3].
- Відзнака ТАРС (за часів СРСР).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інститут масової інформації. Міліція вийшла на слід підозрюваних у нападі на Михайла Новика[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Отчий поріг: часопис. — 2013. — № 12 (144). — С. 13.
- ↑ Указ Президента України № 726/2010 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Література[ред. | ред. код]
- Михайло Новик. Медовий місяць: художня проза: есе, новели, оповідання, короткі повісті / Михайло Новик ; [худож. оформ. О. Коспи]. — Житомир: Фонд «Репортер»: Рута, 2012. — 575, [1] с. — Про авт.: с. 570—573. — ISBN 978-617-581-136-8
Посилання[ред. | ред. код]
- Міліція вийшла на слід підозрюваних у нападі на Михайла Новика IMI[недоступне посилання з липня 2019]
- Журналіст України: журнал. — 2009. — № 3. — С. 44.