Молодь України (газета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молодь України
Логотип Молодь України.jpg
Логотип
Тип періодичне видання
Формат B4

Власник ТОВ «Видавничий дім «Молодь України».
Головний редактор Ольга Журавльова
Засновано 1921, 1943
Мова українська
Головний офіс 01008, Київ-8, а/с №1.
Передплатний індекс (Укрпошта) 60980

Веб-сторінка:
molod-ukraine.com
Електронна пошта:
gazetamu@gmail.com

«Молодь України» — українська газета, виходить з 1921 року. За часів СРСР — орган ЦК ЛКСМУ, український аналог Комсомольської правди.

Історія[ред. | ред. код]

У 1921 році в Харкові видавалася газета «Вісті Центрального Комітета Комуністичної Спілки молоді України». У 1922 році її було перейменовано на «Молодой рабочий» (укр. Молодий робітник), що видавалася двічі на тиждень російською мовою.[1] У січні 1924 року (з № 6 за 27 січня) газету було перейменовано на «Молодой ленинец» (укр. Молодий ленінець). Газета стала виходити 3 рази на тиждень, видавцем був Центральнй та Харківський Комітет ЛКСМУ. У 1925 році з'явився літературний додаток.[2]

З 2 грудня 1925 року газета стала видаватися українською мовою та змінила назву на «Комсомолець України». У Харкові було видано 155 номерів, останній − 9 липня 1934 року. У 1934 році столицею України став Київ і «Комсомолець України» переїхав до Києва. Газета виходила друком до 1941 року.[3]

Газета виходила друком і під час Другої світової війни, перебуваючи тимчасово в евакуації.[джерело?] З 10 жовтня 1943 року стала виходити у Харкові під назвою «Молодь України», перший номер був одночасно 4677-м, вийшло 64 номери до квітня 1944 року. З 1944 року виходить у Києві. Газета була органом Центрального та Київського комітетів ЛКМСУ у 1944—1953, органом ЦК ЛКМСУ у 1953—1990 роках.

Популярність газети серед читачів особливо зросла в 1960—1980-х роках, коли її тираж наближався до мільйона, а передплатників було — сотні тисяч.[джерело?]

Газета нагороджена трьома орденами — орденом Великої Вітчизняної війни, орденом Дружби народів та орденом Трудового Червоного Прапора.

Автори[ред. | ред. код]

За роки свого існування «Молодь України» була трибуною для багатьох публіцистів, письменників, поетів. Серед них: Василь Симоненко, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Віталій Коротич, Іван Драч, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Стус, Станіслав Тельнюк, Іван Світличний, Сергій Грабовський, Анатолій Матвійчук.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]