Ножиці цін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

«Ножиці» цін — розходження рівнів та динаміки цін міжнародної торгівлі на окремі групи товарів[1]. «Ножиці» цін — у радянській економіці штучно встановлена різниця цін на товари промисловості і сільського господарства з метою викачувати гроші на розвиток промисловості.

Через ножиці цін українське селянство втрачало щорічно 300 мільйонів золотих довоєнних карбованців. Якщо певний виріб до Першої світової війни український селянин міг придбати за 1 пуд збіжжя, то тепер мусів віддавати за це 4—5 пудів.[2] Пуд жита у 1924 році на ринку продавали за 65 копійок, а пара чобіт коштувала 10 карбованців, фунт свинини селяни віддавали за 25 копійок, а 10 сірників купували за 17 копійок[3] Восени 1925 року, напередодні голодної зими 1926 року, більшість промислових товарів знову подорожчала на 50—100 %, а податок збільшився у 6—7 разів. Якщо у 1924 р. він становив 5 карбованців, то у 1925 році — вже 35 карбованців.[4]

Через ножиці цін постійно змінювався грошовий еквівалент податку для населення, що працювало в сільському господарстві.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О. І. Ступницький. «Ножиці цін»// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  2. Микола Лазарович Українське село в кривавих жорнах комунізму: прелюдія до геноциду / Науковий журнал Психологія і суспільство, 2011, № 1. ISSN 1810-2131
  3. . ЦДАВО України. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 25 (Арк. 28)
  4. Центральний державний архів громадських об'єднань України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 1887. (арк. 4).